Життя з батьками і окремо - що краще?

[Nymydora]

Якось ми з ЗІркою тут не такі, як всі :grin: :grin: :grin:

[ЗІрка]

по статистиці, так... :? хоч мені завжди здавалося, що в обох випадках є свої плюси і мінуси, але склалося враження, що у всіх тут батьки - просто монстри. і виховувати внуків не так виховують, і до дітей постіно пхаються. як же ви жили з ними стільки часу :grin:

сиджу за компом, паралельно вишиваю.... мама з татом бавляться з Андрійком. а чоловіка ще нема і неясно коли буде. от шо б я робила сидячи сама з малим від ранку до темненька... правильно - металася би між тим, що тре щось зробити, малий ниє і лапає за ногу - йдем малювати, а я ще щось своє хочу робити... так от

[Nymydora]

сіла за комп на 10 хв. тато бавиться з малим, мама клеїть мені шпалери в туалеті (мене до такої роботи не пскають, мама- спец і мене жаліє), вечерю я вже зварила. Чоловіка нема і невідомо, коли буде. Зараз піду читати малому книжку.

[Lusik]

Ми ще до народження дитини жили з моїми батьками трошки більше пів року поки на власній квартирі робили ремонт, а потім переїхали окремо. Що ж я можу сказати плюс життя з батьками це те що є допомога збоку, а великий мінус - це те що ти не можеш до кінця відчути себе самостійними і господарями в своєму домі.

А от окремо дуже добре - і з чоловіком є можливість поспілкуватися ;-) і мені ніхто не капає на мізки, робимо що хочемо і коли нам хочеться. Дійсно іноді не вистачає допомоги з дитинкою, ае коли нас живе тільки троє, то і готувати багато не потрібно- скільки нам треба. а батьки з радістю приїжджають і граються , і до них ми можемо відвести малого на скільки потрібно, хоча це буває дуже рідко.

ще вміють у педпроцес палки впихати - замість заборони чогось малій кажуть - не роби, бо мама нас бити буде і т.д., словом нівелюють мене як маму воще

а таких втручань вистачає і коли вони до нас чи ми до них приїжджаємо :grin:

Але я своїх батьків люблю і думаю, що мусили би вживатися разом якби не було іншого варіанту :)

[taranjka]

то напевне ше від характеру залежить. незважаючи на те що в ммені тепер по півдня тре бути одразу з двома дєцками, нізащо б не поміняла на життя з батьками

[Natalinda]

Якось ми з ЗІркою тут не такі, як всі :grin: :grin: :grin:

Ше я з вами за компанію :grin:

Але я от що хотіла сказати, дай Боже шоб всі ми тут відписавші і не відписавші, були не такими як наші батьки і не капали на мізки власним дітям!

[Lusik]

Natalinda Але я от що хотіла сказати, дай Боже шоб всі ми тут відписавші і не відписавші, були не такими як наші батьки і не капали на мізки власним дітям!

Дай Боже :-|

Я думаю , що вони нам зле не хочуть, але часом через свою любов і бажання нам допомогти ще більше ускладнюють ситуацію.

[Melisa]

але склалося враження, що у всіх тут батьки - просто монстри.

та нє, не зовсім.
Я от наприклад відчуваю себе винною перед батьками, що часом з малою граються, а я сиджу за компом, "відпочиваю". Ну, але то вже "прєлєсті" мого характеру. А знаєте ще що давить на мозги? Хтось дивився фільм радянський "За сімейними обставинами"? Думаю, більшість бачили. Так от, ми з мамою зазвичай дивимось його разом, ну, так складаються обставини. І що, у сцені, де дочка просить маму посидіти з дитиною, а мама відмовляється, мол, і так справ хватає. Тоді доня каже:
"- Мама, но ведь она же твоя внучка!!!!!"
На що мудра бабця відповідає:
"-прежде всего она-твоя дочка..."
І от вже три роки я керуюсь цим правилом. Може і неправильно... чесно кажучи, я знаю, шо не зовсім правильно поступаю, проте ота провина мене їсть зсередини і я намагаюсь не залишати часто дитину на батьків. Тобто я не те, щоб не довіряла їм, мене гризе почуття провини. :?

[Milichka]

то напевне ше від характеру залежить. незважаючи на те що в ммені тепер по півдня тре бути одразу з двома дєцками, нізащо б не поміняла на життя з батьками

І я б не поміняла ))))

[Marichka]

і я:) :) : )
Коли приїжджаємо до дому,радіємо з чоловіком,що самі на своїй території,що хочем,те робим,скільки хочем,стільки спимо...