Вернусь трохи до теми))))) "Життя з батьками і окремо - що краще?"
Скажу з свого досвіду , для мене однозначно краще - окремо....
Правда спочатку хотіла сказати - що все залежить від батьків і дітей, які вони, яка атмосфера в спільному проживанні...Наприклад моє дитинство пройшло коли довший час всі жили разом з маминими батьками.....І всім було добре, всі були задоволені, незважаючи на ту тісняву в 3-ох кімнатній квартирі, де жили бабуся і дідусь, нас п"ятеро + прадідусь який займав цілу вітальню....
Для всіх нас це були одні з красщих часів....
Але є одне але....Напевно тому мої батьки і не мали якихось великих планів на своє житло (нє вони його правда хотіли, але не дуже щось і робили задля цього)...Бо їм було і так добре....
Думаю в першу чергу, почавши жити окремо (не відразу значить власна квартира) - більше усвідомлюється почуття самостійності, що твоє життя в першу чергу залежить від тебе..І як ти себе настроїш, яку мету поставиш, як наполегливо будеш іти до тієї мети - так вона і здійсниться, ну і звичайно навпаки.....





- то зовсім не весело, коли вони живуть поряд. 
Також будь-які інші обов'язки його не цікавлять по дому, бо він, як сам каже, не відчуває себе тут господарем, адже є господар - мій тато. Ще коли хочемо щось змінити, а нам не дають, бо має бути, як вони скажуть, це і мене злить... І ще, думаючи, що з батьками, значить, має бути легше з дитиною, я помилялася. Говорю за себе особисто. Нервуюся, коли десь колись треба вийти, а не можу, бо не маю на кого залишити малу - всі по роботах...
Пишу з власного досвіду.І моя порада-щодня молитися в тому наміренні.