Сім'я "на заробітках"

[гра з вогнем]

хай збирає монатки і їде до чоловіка. на 7 місяці ще можна, якщо довідку взяти.
я до свого чоловіка (або він до мене років 5 їздили). це поки дітей не було, можна кататися. але родити, ростити дитину треба спільно! я не думаю, що ситуація настільки критична, що прям нема на що жити (під парканом ночують), тому живуть окремо: він заробляє, а вона перебивається.
аналогічно буде перебиватися коло чоловіка, але вже легше буде.

хіба там є інші які причини йому її не кликати, а їй з ним не бути.

[LeeLoo]

Div4ata-ale byvajytj neperedba4yvani sutyaciji-kolu dijsno potribno jixatu...ja z cum stuknylasjj i takog kolusj kazala wo nikolu v gutti bu ne zmogla-ne vidpystula....ale tak vujwlo-bylo tjagko ale zaraz mu razom i nas vidstanj zovsim ne zminula-a mu we biljwe sky4ulusja odun za odnum...i porada-nikolu ne bijtusja vidpyskatu,,,,,,

[krasunja]

В мене теж така ситуація - чоловік на заробітках... Звичайно знала на що йшла... Коли одружувались, то знала що кілька років (1-2) ситуація буде саме такою. Сказати що легко - не можу. Сім'я не разом і хорошого в цьому мало, але стараюсь його знайти. Радію зустрічам, з нетарпінням чекаю на чоловіка. Тішусь тим, що не поїхав і за чорити роки верненься,а регулярно (приблизно 5 місяців тут, 5 за кордоном) приїжає додому. Поїхав, бо хоче кращого життя, побачив де більше можна заробити, мріє про хорошу квартиру, машину і можливіть дітям дати, те щого не було у самих, а чого так хотілось. Часто називаю себе - дружиною моряка дальнього плавання. Хочу, як би то не було важко, створювати такі умови, щоб йому хотілось частіше бути вдома, щоб йому було до кого повертатись. Радію тим, що мій чоловік щось хоче від життя і щось для того робить, і гірко дивлюсь на тих молодих чоловіків які нічого немаю і нічого не хочуть мати. Зтягуються з останього на речі першої необхідності, нарікають на всіх, сваряться з дружинами, мовляв що ти від мене хочеш, роботи немає і де я тобі її візьму, грошей дитині на морозиво немає, бо це ж бо розкіш і їхній ситуації, а чогось на сигарети і пиво вони є регулярно - требає ж стрес зняти...Одружені ми не довго - трошки більше року, тому не знаю що такого мудрого можна сказати чи порадити тим хто когось чекає. Знаю лише одне проблеми в сім'ї можуть бути різні: одні жаліються на чоловіків, яких рідко бачуть, інші на тих - яких з дивану не зжинеш. І так не добре і так. Та я алаштовую себе лише на те, що розлука поняття не вічне. Сім'я, стосунки - от над чим треба працювати, щоб їх зберегти, особливо коли поруч людина яку ти любиш. Знаю, що мій варіант сім'ї може і не найкращий, але я люблю свого чоловіка, пишаюсь ним. І заробітчанство для нас поняття тимчасове!!! За кілька років бачу свою сімю забезпеченою і щасливою. Те що ми не разом тривай час - це лише випробування, яке ми пройдемо! Зовсім скоро у нашій сім'ї поповнення, зовсім скоро приїде чоловік!!! Які ж то важкі і затяжні дні чекання, і які щасливі дні поведені разом!!! Кажуть, що справжнє кохання можна перевірити тільки розлукою! Бажаю всім кохати і бути коханими без ніяких випробування, але як то кажуть на все воля Божа! Господь не кладе на наші плечі важчого хреста, чим ми можемо пронести!!! І ніколи не кажіть "Ніколи", ми ж незнаємо що нас чекає, навіть, завтра...

[Перлинка]

І ніколи не кажіть "Нііколи", ми ж незнаємо що нас чекає, навіть, завтра...

В тому то й справа,але Ви вже чомусь однозначно знаєте що чекає Вас

За кілька років бачу свою сімю забезпеченою і щасливою. Те що ми не разом тривай час - це лише випробування, яке ми пройдемо!

Щиро бажаю ,щоб Ваші мрії здійснились.Проте 1 рік -це ще зовсім не термін.І особист я би так не ризикувала і не йшла на такі випробування,бо тут на авось.Не те що я не впевнена в чоловікові чи в собі,але самі ж пишете ,що всяке буває і невідомо що нас чекає,тому удвох,коли разом якось все таки надійніше.А що заважає Вам з дитинкою бути поряд з чоловіком там на заробітках?

[krasunja]

Перлинка Дуже дякую за гарні побажання!!!
Я з тих людей, які не вміють в двох словах розказати, про щось для мене важливе. Писати довго, а читати нічого, на рахунок того, чого двоє не їдемо за кордон. Не знаю... Багато одним словом нюансів,які не дають мені поїхати "туди" і вказують на те, що так як є - поки що, найкращий варіант для нас.
А "ніколи не кажіть "Ніколи"" - це до того, що в свої дівочих мріях свою сім’ю не такою бачила(та зрештою не лише сім’ю - багато чого не таким бачилось, що зараз маю). І часто думалось - та я б ніколи не змогла так, і наколи не дозволила се!!! Та ЖИТТЯ вносить свої корективи, і навіть не питаючи у мене дозволу, а просто часто ставить перед фактом. Тому тепер намагаюсь бути менш емоційною, менше думати про те з чим би я ніколи не змирилась. Знаю що заради свої рідних людей готова на все, тому зараз лише молюсь "Боже, дай мені Душевний спокій щоб змиритись з тим,чого я змінити не можу,силу щоб змінити те,що я можу змінити; і Мудрість відрізнити перше від другого". І ніяких "ніколи"...
Але це лише мої погляди на життя і я ні в якому разі не хочу їх нав’язувати комусь як стандарти життєвих принципів. У всякого, як писав Шевченко, своя доля І свій шлях широкий!!!

[гра з вогнем]

а якщо не на заробітках, а просто в різних містах? скажімо км за 100 - 200, живуть на різно, зустрічаються раз на два -три-чотири місяці, двійко дітей. яке ваше ставлення?

[oksana.tesliuk]

Дівчата, моя подруга, що мешкає у селі з батьками, зараз вагітна (7 міс.), чоловік на заробітках в Америці. Вже четвертий рік. Приїжджає до неї лиш на три місяці щороку. Вона у розпачі. Думала їхати до вагітності туди, проте він був проти, мол, важко і всяке таке, "краще сиди і чекай мене". Заробляє він гроші, щоб збудувати чи принаймні купити власне "гніздечко". Вона ж готова до того, щоб з ним розійтись, бо таке життя - не для неї.
Що порадите?

А може у нього там вже інша сім'я є, раз не схотів забирати її до себе?! Мені недавно одну таку історію розповідали. Жінка 4 роки ВІРНО чекала свого чоловіка з Америки, який їй постіно присилав гроші, телефонував, розказував, що любить. Назбирала грошей, поїхала до коханого, а він зутрів її в аеропорту і сказав, що допоможе їй влаштуватися, але вони вже чужі люди, в нього там сім'я... Ту жінку потім ледь витягли зі страшної депресії. :(

[Перлинка]

тому то я не їхала б сама і не відпускала б,навіщо спокушати долю

[oksana.tesliuk]

Оце зараз відвідую Школу материнства. Так в нас з'явилася нова пара. Одружені, обоє були за кордоном на заробітках, жінка завагітніла. Вони повернулись в Тернопіль, щоб тут народити дитину, "повиховувати" її до рочку, а тоді кинути на батьків і "опять удрать" на свої заробітки. Мотивують таке рішення тим, що іншого виходу нема, бо тут нема для чоловіка роботи. Скажіть же будь ласка, нащо таким людям тоді діти? Я не можу цього ні зрозуміти, ні тим більше прийняти
До речі після заняття з психологом про грудне вигодовування, спільний з батьками сон, де вони озвучили оцю свою проблему-дилему, більше я їх в Школі не бачила.

[гра з вогнем]

oksana.tesliukну напевно залетіли. тоді честь їм і хвала, що попри все зберегли дитинку.