Жити для дитини? Чи все ж для себе?

[Sawwku]

а як ви думаєте?
віддати себе дітю і відкинути свої інтереси на другий план, чи таки залишитися собою з амбіціями, прагненнями, не лише мріями, а й втілювати їх в життя?
(нагодувати, напоїти, обігріти... то само собою понятно)
іншими словами хто за ким має слідувати: дитина за дорослими, приймаючи їх уклад і правила гри, чи дорослі мусять прогнутися під нащадка?

[flower]

я думаю 50 на 50. ти ж не пожертвувала виїздами на природу, лазінням по горах і т.д Не думаю шо воно потрібне твоїй дитині, більше тобі. Так само і я цього року їздила в Карпати на лижі і в Молдову, не думаю шо дитині то треба і сильно на користь, а навпаки як не як стрес, але постійно дома сидіти я не можу, тому стараюсь і дитину задовільнити і себе.

[Alisa]

Сашки, ти такі очевидні речі питаєш... Звичайно, жити треба лише для дітей, а про себе варто забути:)
Кухня, церква, діти... й вистачить.

[Shalimar]

а як ви думаєте?
віддати себе дітю і відкинути свої інтереси на другий план, чи таки залишитися собою з амбіціями, прагненнями, не лише мріями, а й втілювати їх в життя?
(нагодувати, напоїти, обігріти... то само собою понятно)
іншими словами хто за ким має слідувати: дитина за дорослими, приймаючи їх уклад і правила гри, чи дорослі мусять прогнутися під нащадка?

жить и для себя, и для ребенка
а следовать, естесственно, ребенок за родителями
ребенка вписывать в свой жизненный или семейный уклад (по крайней мере, после его 3-х лет)
а не ребенок - центр вселенной, вокруг которого все и вся крутится

А как Ты себе представляешь, как выглядит семья, в которой взрослые прогибаются под ребенка, принимают его правила игры?

[Lesya]

Якщо ти відмовишся від свого життя, амбіцій, мрій через дитину, то ніколи їй цього не пробачиш. Батьки для дитини повинні бути прикладом для наслідування, друзями, порадниками і захистниками. Дитині підлітку потрібні батьки, якими можна пишатися, авторитетні для неї. Тому не можна нехтувати собою. Зараз це буде дратувати, псувати настрій. А така мама навіть для малюка не найкращий варіант. Тому втілюй мрії, складай плани, працюй над собою. В щасливої мами щасливі діти.

[бережаночка]

жити так як ти жила до цього, роблячи поправку на те що ти тепер мати і "в ответе за тех кого приручила"
тобто якщо віддавати себе всю дитині,чоловіку-то потім і ставлення до тебе буде відповідне-швидше за все гордитись тобою не будуть,а сприймати як обслуговуючий персонал-запросто
я за здорові амбіції,тому що діти повинні на твоєму прикладі вчитись як потрібно розпоряджатись своїм життям

[happymami]

нє, ну є різні випадки, звичайно. тут теж треба орієнтуватися по ситуації. У всьому згідна з дівчатами стосовно розумного симбіозу цих понять. Але... якшо дитина росте одна без батька і мама без підтримки, то зазвичай мусит забути про свої інтереси і вподобання. Маю наглядний приклад. Якшо дитина - інвалід, або потребує постійного піклування - також інша ситуація.
Але якшо діти нормальні, здорові, і в мами є така можливість - звичайно шо жити заради щастя в сім'ї. Час від часу робити дітям щасливу маму. Час від часу робити мамі щасливих діток. Інколи треба не поспати, шоб потрясти пісочком на танцполі мамусі. А інколи - шоб дитинку на руках колисати, коли болить вушко. Тут всьо по різному
Прогинатися мабуть не треба. Бо це навіть психологічно в дитини може закласти впевненість, шо батьки заради нього в пух і в прах і всім пожертвують... Це вбиває в дітях прагнення самостійності. або навпаки - так захарює, шо дитина хоче вирватися з цих уз.

[бережаночка]

Прогинатися мабуть не треба. Бо це навіть психологічно в дитини може закласти впевненість, шо батьки заради нього в пух і в прах і всім пожертвують... Це вбиває в дітях прагнення самостійності. або навпаки - так захарює, шо дитина хоче вирватися з цих уз.

підписуюсь під кожним ссловом

[pan_kotskyy]

прогнутися

[ЗІрка]

адаптуватися до нових умов. якщо неможливо з дитиною виконати якісь раніше поставлені завдання - придумати нові, більш реальні. відкласти дещо на потім. якось так