Родинний форум "Сімейка"

День розпочався гарно і нічого такого не передбачалось....
Майже на рівному місці (добре,що не на асфальті чи бетоні і не далеко від дому) доня як завжди кудись поспішала і.........зарила лобом, плечем, носом, щокою і щойно вирощеними зубами.....цілий рот крові....татко (який саме йшов за нею) перелякався не на жарт......а мала лише трохи злякалась і майже не плакала....отакий от у нас ранок був...
Я взяла малу на руки і понесла додому....з боку можна було подумати,що мені байдуже. Але коли я помила малу від землі та крові і переконалась, що усе гаразд, мала заснула і тоді мене понесло....сльози лились горохами......сама в шоці

flash-ka так то звичайно страшно, але скільки то ще таких випадків буде... то ж діти, за ними не вслідкуєш Мій перший раз падав десь в 9-10 міс(вже навіть непамятаю точно ) то теж тоді чуть зуби собі не повибивав і кров текла, то уявляю що ти пережила. Наступного разу вже не так стражно буде... головне щоб без великих травм обійшлося

З Артемом, коли йому було десь рік і три сталося таке... Гуляла я з ним коло школи, гралися ку-ку довкола колони коло сходів: язаглядаю зодного боку - він тікає від мене на другий бік і т. д. Раптом на рівному місці перед стіною він перечіпляється і з розбігу вдаряється об стіну. Кров з рота мало не фонтаном, він плаче, я в паніці не знаю що робити, куди бігти, думала він відкусив собі язик... Поруч з школою - наша поліклініка, побігла з ним туди. Лікарка подивилась в рот, а там на нижній губі величезна і глибочезна рана (верхніми зубами розгаратав нижню губу). Плакати Артем перестав, поїхали в травмпункт, де на губу наклали один шов... Верещав бідний під час тої процедури... А я ревала під дверима...
Історія закінчилась тим, що наступного ранку Артем витягнув ту нитку з словами "Мама на, то недоде(недобре)" Полоскали рот ромашкою, довкола рани - зеленкою - і зажило.

Перша кров в нас була десь місяців в 8. В ванній зарив носом прямо в залізні ваги. Кров лилася з обох ніздрів.Цицю не даш , бо нема чим дихати. Допомогла ванна . Вода для нас найбільший кайф.
Найстрашніше в нас було місяць тому. Богданчик посковзнувся на машинці і з розгону вдарився об кант. Розсік собі шкіру під нижньою губою навильот , до зубів .Я не одразу зрозуміла , що сталося. Взяла швидко на руки , притулила до себе і аж тоді відчула , що тече кров. Зовні було небагато , зате повний рот крові . Я прижала рану бинтом і приклеїла пластирем (перед тим обробила спиртом , бо нічого іншого не знайшла ). Циця нам помогла і синочок заснув.Треба було б зашити , але ми були в батьків ,а там , дякуючи реформам , з лікарні мало що залишилося ,хірурга нема. А в Тернопіль не було можливості попасти. Так що в нас вже є перший шрам.

Гарна тема - відчула себе поганою мамою бо в нас тої крові було набагато більше і набагато раніше. Вперше моя мала впала з ліжка на паркет під час нічного годування в 2 місяці. Я була змучена і "відрубалася", мала не знаю як чи сама чи я зіштовхнула в сні - просто перевернулася і впала носом об паркет, пішла трішки кров носом, я перелякалася страшно, зранку їздили в лікарню, з нас посміяллися і сказали що все добре (а я за тх пару годин такого собі надумала ) Потім мала летіла з ліжка в 4 міс. ніжками підпихалася і сповзла на спині поки я відвернулася одягнутися, тоді обійшлося без крові, але шишка була величезна. Потім було страшне прокусування нижньої губи - мала бігла (вже мала десь коло 2х рочків) і хотіла залізти з розбігу на ліжко, а промахнулася і підборіддям вдарилася об кут ліжка. Прокусила нижню губу, лікували довго, ходили до лицево-щелепного хірурга бо ранка гноїлася. Правда обійшлося без швів, бідна дитина тиждень нічого не могла їсти. Потім була пригода в Карпатах де вона здерла шкіру на ніжці від коліна аж до щиколотки (лізла на корявий пеньок) - найгірше було повитягати скалки з ранки - а рядом то не було лікарів Але все ми якось пережили, ранки загоїлися, але мала як мала шило в попі так і має, деколи дивлюся як гасає зі старшими дітьми і серце в пятки.

flash-ka написав:Я взяла малу на руки і понесла додому....з боку можна було подумати,що мені байдуже. Але коли я помила малу від землі та крові і переконалась, що усе гаразд, мала заснула і тоді мене понесло....сльози лились горохами......сама в шоці

Я так розумію що флешка саме про реакцію батьків хотіла поговорити
Коли була вагітна то дуже переживала, що буду робити в таких ситуаціх робити. Бо досить таки кіпішна і розгіблена при крові і тому подібних ситуаціях. Але все змінюється)))) Вперше в нас була не кров а "потопання" у ванній. Я памятаю що витягла дитину, перевернула, "витрусила воду", відволікла. Відкрила двері, покликала чоловіка, сказала щоб посидів з дитиною і тоді аж мене почало трясти. Відтоді на любі травматичні ситуації подібна реакцію. тверезо і чітко роблю всі необхідні маніпуляці, а потім "відриваюся")))) трясе, хожу і капаю чоловіку на мізки "а то ж могло б і не таке статися", часом і сльози можуть бути.

Natalinda написав:тверезо і чітко роблю всі необхідні маніпуляці, а потім "відриваюся"))))

я підозрювала,що я така, але ще не було нагоди перевірити краще щоб і не було....
чоловік заціпенів, бо щойно йшли тою стежкою і бачили у тому місці величезну каменюку мала приземлилась десь см 20 від неї...

тільки от вчора перечитувала ваші страшні історії, а сьогодні мала свою, але слава Богу, то ще не така історія, атипу підготовка для мене. Лишила малого на підлозі в кімнаті. навіть не на хвилинку. Він тіки от може третій день як повзати типу навчився. і от чую щось впало, прибігаю, а на нього впав вітряк, якось він до нього доліз. Але я сама в шоці забрала вітряк, підняла малого, але малятко моє не плакало. Якось так той вентилятор впав, що сперся на ножку і на сам верх, типу малого не зачіпив практично. Я вже реально до образу Бозі дякувала, бо то таки чудом все обійшлось без крові, синців, переляку і навіть без плачу

а ми сьогодні розбили колінко. кров текла але Сніжана нормально відреагувала показала буба і стала досягати щоб поцьомати а як на зло немала навіть салфеток біля себе пішли в аптеку купили перекись салфетки пластер і думала як то то її тримати щоб обробити ранку а вона на диво навіть не сплакнула тільки пальчиком витирала білу пінку. малиий то кричить навіть при малому порізі хоч має вже майже 9 років. і я теж якось зовсім спокійно реагую на її падіння.

Що я можу сказати - в сімї є хтось хто впадає в паніку коли з дитною якісь проблеми, і інший хто діє тверезо. Я переважно не панікую, а роблю те що маю робити, навіть як знаю що то дитині боляче і неприємно. В чоловіка переважно ступор. Одного разу коли в малої була висока температура і підчсудомило, він навіть швидку нам викликати не зміг я сама і дитину відкачувала і дзвонила. В мене по принципу "очі бояться, а руки роблять" Я вже мовчу про нашу бабусю ,яка чуть щось зразу починає плакати. Так що мені приходиться розгрібатися зі всім самій