Французьке виховання

Прочитала книжку "Французьке виховання" Памели Дракенмер. Книжка - порівняння досвіду вагітности і виховання дітей в американському і французькому стилях. авторка американка, яка до цих питань підходить з американського досвіду і теорії (не одної книги), але при цьому живе в Парижі. Те, як вона описує материнство по американське - жахливо. Думаю багато жінок би задумалися, чи варто воно тих страждань - в книжці ні слова про радість материнства. Це скоріше ода французькому стилю, і наскільки знущальний над батьками американський.
Книжка написана не просто на досвіді, вона дослідила питання грунтовно - використала статистичні дані, спілкувалася з спеціалістами в різних галузях. Але основне - досвід народження і виховання 3-х дітей.
американок вона описує як помішаних на всьому природному і заглиблених в найпотаємніші фібри дитячої психологої. Французи - добре мамі - добре дитині. Більшість (90%) француженок народжують під анестезією,і це вважається "природнім". Така сама кількість перестає годувати після виписки з пологового. ГВ на людях вважається не культурним, воно не пропагується державою. Скоріше навпаки - француженкам створені всі умови, щоб, від нього відмовитись - пільги на нянь, яслі з найменшого віку, різноманітні статистичні дані і дослідження психологів, які кардинально різняться від наших .
саме материнство авторки, те, як вона його описує - схоже на пекло. а навколо французький рай - діти які з річного віку чемно їдять, слухають батьків і з всіма вітаються, сплять всю ніч майже від народження....
мені манера написання не сподобалася.надто велика ідеалізація навколишніх французьких мамів, і надто стражденно подане її особисте життя.
з іншого боку, багато !французьких" методів мені близькі і вони природно створилися в нашій сімї. дещо з прочитаного захотілося запозичити.
якщо в загальному про ідею виховання, то те - що батьки діти мають жити на взаємних компромісах, але в будь якому випадку батьки - головні, і за ними останнє слово. В вихованні дітей використовують чіткі рамки (правила), які порушувати - зась (майже завжди), але в самих рамках - повна свобода. Ну менше "американських" заморочок, типу - "а, чи мій рух не пригнітив його творчого розвитку".
Загалом книжку рекомендую для прочитання вісім мамам. Цікаво попитати враження інших мамів

кинь силку

я в тебе в бібліотеці взяла в неті є російською - французские дети не плюются едой

taranjka на абонементі брала???

мені з читального залу дали

Дуже цікаво..а що страшного в американському вихованні?

1Liliya з того, що я зрозуміла, то американське побудоване на вседозволеності, коли в сімї інтереси бажання і капризи дітей на першому місці. я не знаю чи так там насправді, але авторка серед американських друзів не знайшла жодної щасливої мамівством мами :) і навіть ті шо виглядали щасливі, такими не були :)

Чула таке що дітям не можна ніколи казати НІ, але я вважаю що мають бути якісь обмеження

1Liliya з того, що я зрозуміла, то американське побудоване на вседозволеності, коли в сімї інтереси бажання і капризи дітей на першому місці. я не знаю чи так там насправді, але авторка серед американських друзів не знайшла жодної щасливої мамівством мами :) і навіть ті шо виглядали щасливі, такими не були :)

А я би навпаки сказала. Так, дітям багато чого дозволяють, але є і жорсткі рамки, і покарання за їх недотримання. Я б сказала, навіть більше, ніж у нас. І мені переважна більшість здалися щасливими, і батьки, і діти. Вони дуже багато часу проводять разом, не лише вдома, а я займаючись спортом, скаутингом, подорожуючи і т.д. І всі отримують від цього задоволення. З дітьми не сюсюкаються, вчать самостійності та відповідальності. І мами попри все знаходять час і на себе, і на друзів, і на хобі.
Між іншим, читала рейтинг найкращих країн для материнства. То США на 30-му місці, а Україна на 74-му

erinaceus я написала думку авторки а не свою. про американське виховання я тільки з книжок чи фільмів можу судити