а я з тих мам, що пробила таки доці в рочок вушка :D Можете на мене "нападати" ;) , але це було для мене виважене рішення!
Доця десь з місяців 10 весь час задивлялась на мої сережки, гралась ними, на вухах, перебирала (при тому, що не подумайте, що це було просто як іграшка, бо малий, при цьому абсолютно був "равнодушний" до них, ні разу навіть не глянув на них). От я і почала задумуватись...
Згадала своє дитинство, і вірите, на скільки я хотіла собі в дитинстві сережки, настільки мені запамяталось що це боляче :D Така собі маленька травма викарбувалась в памяті. Я тоді була в молодших класах. От і не хотілось що і в донечки так само було. А вушка проколоти нам би довелось рано чи пізно точно, вже бачу по своїй красуні :D
Після цього я порадилась з декількома лікарями, виважила добре своє рішення і таки це зробила. Доця не плакала абсолютно! Перенесла це спокійно! І тепер (ПОВІРТЕ! ХОЧ МАЛЕНЬКА А ВСЕ РОЗУМІЄ!!!) ходить показує на вушка, і каже мені а-на-на :)
Вушка загоїлись вже, носимо ще медичні гвоздики, але я не шкодую що зробила це!
І взагалі, думаю, це дуже індивідуальне питання, і треба до нього підходити виходячи з того, як веде себе доця. Для кожного свій вік кращий, якщо таки пробивати! Просто треба приглядатись до своєї доні :)