напевне для багатьох дітей характерно споживати їжу з капризами та усілякими вибадами - я зараз мало спілкуюся з людьми, тому майже не знаю реальних прикладів ситуацій, схожих на нашу.
а в нас таке:
споживання їжі для нас/мене - то болюча тема. синові 3,5 роки. спочатку ми його годували вручну перед мультиками. лише на підході до 3 років ми почали привчати його їсти самостійно, бо складалася дурна ситуація з потрійним годуванням - цицю для доці, ложку для сина і ложку для себе - то всьо робилося одночасно.
тепер, коли синові дається їжа, то треба припрошувати, нагадувати часто за кожну ложку. страшно пообіцяти дати після їжі аскорбінку чи гематогенчик, бо як зачує це, то може відмовитися від їжі і вимагати ласощів ВЖЕ. не він їсть їжу, а їжа їсть його. вчора снідав 1,5 години. з такими тривалими трапезами не можу нормально планувати наші справи, бо він постійно відволікається, якщо бачить, що я за щось беруся - мусить брати участь в тому. він то лазить під столом, то терміново просить/бере собі якусь іграшку, то крутить сухарі в м"ясорубці (його нова тема!), то сідає спиною до столу...
може непомітити, що я забрала його харч зі столу. а коли помітить або бачить, що я його забираю - дико верещить. питаю "будеш їсти?" - відповідає "буду". повертаю тарілку йому. далі не їсть, а відволікається. мій чоловік вважає, що то не правильно - карати забиранням їжі. а я з ним сперечаюся, бо не вважаю це покаранням - я цим хочу показати дитині, що їжа не буде вічно перед його очима чекати, коли він зволить взятися за неї.
син не завжди дозволяє годувати його вручну, хоча зрідка просить: "годуй, як маленького". хочу зауважити - його сестричка (1 рік) ще до року почала їсти сама і ми рідко коли її годуємо. ото є мамина радість. я стараюся не дуже тикати його носом в те, що сестричка молодець, сама їсть, але кілька разів не втримувалася і казала про це.
підозрюю, що синика мучать паразити. ніяк не дійдемо до лікарки, котра діагностувала і допомагала їх виводити. але ж дитина не відмовляється від їжі ВЗАГАЛІ, і при цьом чомусь не їсть без пригод.
так більше не може тривати! :( мушу робити ще щось окрім вмовлянь "їж та й їж!" - маю приділяти час доці, дом.справам, треба встигати вкладатися спати, гуляти, та й просто боюся за синчаче здоров"я.
чи можна щось рекомендувати в такій ситуації?
чи варто спочатку прогнати паразитів і тоді спостерігати, чи зміниться щось?
ділімось досвідом ))
[/url]
, я б таке не витримала.
). Або вимагає, щоб читали. Читаємо. Включаємо мультик, коли пора мультика співпадає з порою годування (найчастіше це підвечірок). Часто буває таке, що відмовляється їсти взагалі, вередує, тарілку відпихає і всяке таке. Моя мама його забавляє, аж поки він не відволічеться і не відкриє рот. Або включає йому мультик - "щоб дитина спокійно поїла". З мультиком такий відчутний мінус - що, хоча і рот відкриває, але забуває жувати. І доводиться постійно йому нагадувати. Мене це нервує страшенно. Коли вередує і відмовляється їсти при мені, то я останнім часом практикую таке: забираю його від столу і виганяю в іншу кімнату: не хочеш їсти, не їж. Це твій вибір - бути голодним. Але другого обіду (сніданку) не буде. А тепер вибач, я голодна і хочу їсти. І спокійно сідаю їсти. Зазвичай в межах півгодини приходить під різним приводом і тоді спокійно погоджується поїсти. Але їсть те саме, нового не готую принципово. Навіть не грію. Наразі метод працює, хоча моя мама перші рази казала, що я мучу дитину. 
. Але от недавно в дитини пропав апетит і водночас почала какати погано перетравленою їжею. Нам колись гастроентеролог говорила, що коли мало ферментів для перетравлення їжі то і дитина не їсть тому що організм не справляється, то попили два тижні дігестин і все одночасно стало на свої місця: і апетит і каканя.
