Пологи-соло

В нас вже є цікава темка про домашні пологи, але хочу окремо поговорити про пологи соло. Для мене домашні пологи з акушеркою якоюсь мірою ближче до пологів в лікарні, ніж до пологів-соло.
Що таке соло-пологи? Це коли жінка народжує без присутності акушерки або кого-небудь з мед. персоналу. Якщо жінка народжує взагалі сама - це називають повне соло.
Про мої пологи:
Останні пів року ми живемо в селі. До останніх місяців вагітності я взагалі не знала, де буду народжувати (по-перше, не знала, де ми будемо жити, по-друге, думала, що ймовірно в селі мені буде тривожно, бо немає під боком пологового). Тому я себе позитиивно налаштовувала на будь-якій варіант. Але чим ближче до пологів, тим спокійніше я себе почувала в селі на відміну від Тернополя. Ще були проблеми зі вставанням на облік. Не хотіла вставати там, де попередній раз, бо та лікарка знала, де я можу народжувати
, а мені зовсім не хотілося слухати її коментарі. Тому я вирішила стати на облік по фактичному місцю проживання. Прийшла туди, як чемна вагітна, в 29 тижнів, але, як тільки вони почули, що я відмовляюсь від УЗД і крісла, мене на облік ставити не захотіли, направили до головного акушер-гінеколога (якщо він дозволить - тоді візьмуть). І я до кінця вагітності намагалася до нього потрапити - так і не потрапила, вірніше потрапила, але це вже було не актуально
А потім то майдан, то машини немає, в результаті до ЖК в Тернополі, все-таки до тої лікарки, до якої я не хотіла вставати, я добралася тільки на 41 тижні. Правда, щоб їх не шокувати, я сказала, що в мене 38-39 тижнів. (До лікарів ходила тільки з чоловіком). Зате стала на облік і здала всі необхідні аналізи за два дні і отримала обмінку.
І на вихідні поїхала в село. Ми дуже гарно провели вихідні, чоловік був вдома, все гарно поприбирали, з дітьми провели багато часу, вчасно лягли спати.
Взагалі в мене вже протягом місяця були досить сильні треновочні схватки. Декілька разів, я вже чоловіку казала, що народжую.
І ось в ніч з неділі на понеділок (десь в пів другої) я прокинулася, бо відчула схватки (одну чула крізь сон, другу вже чіткіше), відразу зрозуміла, що це не треновочні, але чоловіку не поспішала казати.
Вийшла на зорі подивитися (в туалет).
Ще з попередніх пологів дуже хотіла босою постояти на землі, тоді мені це не вдалося, бо треба було з друго поверха спускатись, а зараз просто тапочки зняти було потрібно.
Далі пішла розбудила чоловіка. Як не дивно, він відразу повірив, що вже все по-справжньому. В мене схватки йшли регулярні і досить сильні, але терпимі. Ми ще трошки поприбирали. Сумнівів і хвилювань в мене не було зовсім. Чоловік, якщо і хвилювався, виду не показав. Тільки спитався, чи нам треба бус (бо наш бус якраз їздив в Карпати, і вже встиг вернутися в Тернопіль, але до села не доїхав). Вирішили, що потреби в ньому немає, тільки зайві відволікання, якщо хтось серед ночі приїде.
А далі схватки все частіші і сильніші. Вже чоловік став мені заважати і я попросила його бути в іншій кімнаті. Правда, на одній з вже досить болючих схваток, він прийшов і почав ритись в холодильнику прям наді мною
, бо дуже зголоднів
А так в принципі не заважав, діти спали, світло дуже приглушене, мені було досить комфортно. Потім стала відчувати, що після кожної схватки підтужує, відійшли води, було дуже приємно, і схватки стали менш болючі. А тужило кожний раз по-різному, причому, що дуже цікаво, ще під час схватки я здогадувалася, що потуга після неї буде чимось особлива. Потужний період був набагато довше ніж в пологовому, а може просто по-іншому відчувалося. Було досить боляче і важко, але я відчувала, що ще можу трошки потерпіти. Але була якась лінь, я відчувала, що вже майже все, але треба ще трошки потрудитися, а так не хотілося. Але процес йшов своїм ходом, через якісь час народилася головка, я думала, що на наступній потузі нардиться вся дитинка, але одна потуга пройшла, друга ... я зрозуміла, що певно треба мені трошки більше постаратися-потужитися, і справді відразу повністю народилася дитина. (Було половина шостої). Коли виходила головка і тіло, пекло дуже сильно, але мене це не лякало і я зовсім не напружувалася. Потім точно знала, що в мене немає розривів. Як і в попередніх пологах, я не памятаю, як дитина опинилася в мене в руках, пару секунд - провал в памяті. А потім малеча заплакала, зайшов чоловік, подивився, хто в нас народився ))), допоміг мені народити плаценту, допоміг мені перейти на інше ліжко, відразу проснувся Марко і Яся.
Ясю ми відправили в школу і заснули. Вже потім перерізав чоловік пуповину.
п.с. Це в мене перші пологі, коли я була не втомлена, виспана і не голодна. І бачу це має ДУЖЕ велике значення
Що таке соло-пологи? Це коли жінка народжує без присутності акушерки або кого-небудь з мед. персоналу. Якщо жінка народжує взагалі сама - це називають повне соло.
Про мої пологи:
Останні пів року ми живемо в селі. До останніх місяців вагітності я взагалі не знала, де буду народжувати (по-перше, не знала, де ми будемо жити, по-друге, думала, що ймовірно в селі мені буде тривожно, бо немає під боком пологового). Тому я себе позитиивно налаштовувала на будь-якій варіант. Але чим ближче до пологів, тим спокійніше я себе почувала в селі на відміну від Тернополя. Ще були проблеми зі вставанням на облік. Не хотіла вставати там, де попередній раз, бо та лікарка знала, де я можу народжувати


І на вихідні поїхала в село. Ми дуже гарно провели вихідні, чоловік був вдома, все гарно поприбирали, з дітьми провели багато часу, вчасно лягли спати.
Взагалі в мене вже протягом місяця були досить сильні треновочні схватки. Декілька разів, я вже чоловіку казала, що народжую.


І ось в ніч з неділі на понеділок (десь в пів другої) я прокинулася, бо відчула схватки (одну чула крізь сон, другу вже чіткіше), відразу зрозуміла, що це не треновочні, але чоловіку не поспішала казати.



Далі пішла розбудила чоловіка. Як не дивно, він відразу повірив, що вже все по-справжньому. В мене схватки йшли регулярні і досить сильні, але терпимі. Ми ще трошки поприбирали. Сумнівів і хвилювань в мене не було зовсім. Чоловік, якщо і хвилювався, виду не показав. Тільки спитався, чи нам треба бус (бо наш бус якраз їздив в Карпати, і вже встиг вернутися в Тернопіль, але до села не доїхав). Вирішили, що потреби в ньому немає, тільки зайві відволікання, якщо хтось серед ночі приїде.
А далі схватки все частіші і сильніші. Вже чоловік став мені заважати і я попросила його бути в іншій кімнаті. Правда, на одній з вже досить болючих схваток, він прийшов і почав ритись в холодильнику прям наді мною



п.с. Це в мене перші пологі, коли я була не втомлена, виспана і не голодна. І бачу це має ДУЖЕ велике значення
