Родинний форум "Сімейка"

Кому вдалося реалізувати те, чому вчили на школі материнства?
Я тільки намагалася контролювати, щоб тужитися в промежину, а не в лице. А про дихання не пам'ятаю. Хіба що підсвідомо вийшло.

в мене дуже важко проходили потуги. постійно було відчуття, що в мене немає достатньо місця в легенях, щоб набрати повітря і потужитися. бувало, що в щоки набирала повітря (потім спам"ятовувалася). карочє, з диханням я напартачила, а в основному теж намагалася не тужитися в голову.
мама потім по моїй просьбі, розглядаючи моє обличчя, казала, що в мене невидно ніяких тріснутих капілярів.

В мене теж потуги проходили важко. Трохи була розгублена, тому правильно не дихала. :( Маю надію, що, коли буду народжувати вдруге, то вже буду більш зібрана і впевнена.

Ох ,єдине про що думала , то дихати під час переймів (то вже після капельниці, бо до того було не так боляче) і тужитися низом під час потуг. Правда то не дуже тихо в мене получалося :D Але головне , що результативно. Майбутьні мамочки , слухайте , що говорять в школі . Вони таки знають , що говорять ;)

В мене теж спочатку не виходило правильно дихати, я не могла зразу правильно як говорила лікар дихати, аж доки мій чоловік мені це саме ще раз не повторив , аж тоді в мене все вийшло, і досить швидко. Я не була на лекціях про дихання, про що потім пожалкувала!! Так що краще відвідувати всі лекції , вони надзвичайно корисні!!!! :)

Щодо дихання, то я забула все, що вчили в школі.
Дихала так, як мені було легше.
Може й дихала правильно, а може ні, сама тепер не знаю.

Naya, зрештою, в Школі нам не всі прийоми дихання показували - казала Іванна Євгенівна, що це лише кілька видів дихання, вроді як основні.

А мені чоловік голову до грудей прижимав - все як його в школі материнства навчили

а я начиталася і надивилася про дихання в інтернеті (бо в школу я не ходила :oops: ).
Поки перейми були свої, то я передихувала так, як треба (принаймні, мені так здавалося), а після окситоцину я могла тільки репетувати, як кицька в березні . пам"ятаю, що зі всіх сил тужилася вниз і при тому відчувала, що йде в голову. Але, на щастя, якось очі були не червоні після того, значить все-таки туди тужилася :)

На переймах дихання мені дуууже помагало, але не повільно, а часто, носом короткий вдих-ротом довший видих, а на потугах також розгубилася, та й Ліза йшла не так,як мало би бути, то потуги були важкими, а потім я як взлилась, як почала тиснутись....мама мія!!!..))))) я вже дала собі волю, і кричала,і стогнала,мені було по-барабану,але Ліза скоренько почала виходити назовні...)))))))))
А ще до мене в Школі материнства мало доходило,як то "тиснутись низом", а дойшло,коли (вибачте) до мене всі хором кричали :"Какай,какай!.." Ще раз вибачаюсь...До вас так не казали?