Vikibee » 12 травня 2014, 21:19
А ми з чоловіком пережили вже другий раз партнерські пологи. Скажу, що не все так гладко, як мені здавалось першого разу. Пологи були важчими, малюк був більшим, не могла народитися голівка, а попередній шов від епізіо блокував вихід. Пам’ятаю, як лікар сказала, що я ногами починаю душити голівку, покликала чоловіка, щоб став спереду і притримував мені ноги. Тому, народження сина бачив у всій красі. Але то таке. Це приємні моменти, як він казав пізніше. Але були ще неприємні. Після пологів відкрилася невеличка кровотеча і в матці лишився шматок плаценти. Лікарка почала мене чистити, а чоловік стояв і на то все дивився. Я на той момент, як - то кажуть "еле-еле душа в теле" нічого йому не сказала. Ну, а там видовище не для слабодухих. То десь за кілька днів, чоловік наважився про це заговорити, спитав, що то мені таке робили і чи мене не боліло і що то взагалі таке було, питав про інструменти і все решту. А я кажу: "Ну, а ти чого там стояв, я б сама не хотіла на те все дивитися", а він каже: "Хотів тебе підтримати". То я вже після цього не дуже тим всім задоволена, бачу, що спереживався. Не розумію, чого лікарка його не відігнала. А, можливо, їй було не до нього.......коротше кажучи, і таке буває. Краще, нехай чоловіки стоять біля голови, одним словом))))
Моя молитва лине в Небеса! Стою я перед Богом на колінах: "Дай, Отче, миру, спокою в серця... Тебе благає щиро Україна..."