В мене й перші пологи пройшли досить стрімко, а другі то взагалі
Йшов вже 39-40 тиждень. Я вже більше тижня з дня на день чекала, що ось-ось розпочнеться. Живіт в мене опустився ще в 36 тижнів, і вже в 38 мені лікарка казала, що дитина сидить вже максимально низько, що вже майже на виході. Та й я сама чула, як низько вона вже сиділа. Тому вже чекала пологів з дня на день, і навіть вікна мила, штори вішала, робила все, щоб пришвидшити процес
І ось неділя, вечір, ми ще погуляли зі старшою Мартусею, але я вже цілий вечір чула, що мене все так тягне і ниє. То як ми прийшли додому, я сказала до чоловіка, що знаєш, напевно вже десь завтра буду народжувати, і кажу, то ти виспись сьогодні, бо завтра вже невідомо, чи будеш спати взагалі (а він у мене любить допізна засиджуватись). Ну і ми з Мартою лягли спати. І тут прокидаюсь я в 1.40 від болю внизу, але зовсім не дивуюсь, бо то вже було звично, що так сильно боліло завжди, коли хотілось в туалет. Сходила в туалет, пішла знов лягла. Чую за декілька хвилин знову такий самий біль, і я вже задумалась. Включила зразу на телефоні програму, що рахує час між переймами і стала засікати, коли болить. Інтервал 5 хв. Думаю, ну це точно передвісники, бо справжні перейми ж починаються з більшим інтервалом. Ну, думаю, зараз пройде. Ще трошки полежала, але про сон вже навіть мови не було, бо перейми продовжувались. Встала знову, а чоловік ще навіть не лягав. Він каже, що вже почалося? Я кажу, та ні-ні, то ще не може бути. То ще тренувальні перейми, зара перейде. І ми десь по другій пішли знову спати, але я через кілька хвилин встала і пішла на кухню, бо лежати вже було боляче, хотілось вже приймати якісь положення, що полегшують біль. То я так до 4 год протупцювала настоячи біля кухонного столу, опираючись на нього руками, і читаючи ще з телефону про справжні та тренувальні перейми, як їх відрізнити
Бо мені все ще здавалось, що то тренувальні. Але в 4 год, коли інтервал вже був 3 хв, і перейми стали більше болючими, я таки зрозуміла, що справи серйозні, і пішла будити чоловіка, який і так, як виявилось не спав, бо вже зрозумів, що я не просто так шастаю по ночах по квартирі
Мені ще тільки хоітлось максимально дотягнути до ранку, бо ж треба було ще викликати мою маму, щоб посиділа з малою, але в 5 год зрозуміла, що тягнути нема куди, і подзвонила їй. Вона прийшла, і ми з чоловіком десь перед шостою поїхали у пологовий.
У приймальній, на щастя, було пусто. Дівчина, що там працює, спитала, який інтервал між переймами. Кажу 2-3 хв. А які пологи питає, перші чи другі. Коли сказала, що другі, то вона підскочила як підстрелена і каже, бігом в родзал, я там все оформлю, щоб ви мені тут не народили
Але на той момент розкриття було 6, в 7 год. вже 8, а в 7.30 вже 10, а в 7.55 вже народила.
Особливо несподіванка була для Мартусі. З вечора ще лягала спати, і все було, як завжди, мама й тато були вдома, а коли прокинулась, то вдома була бабуся, яка їй повідомила, що сестричка вже народилась
А ще, другий раз було якось все легше не лише фізично, але й підхід у мене був вже зовсім інший. Перший раз я сильно мучилась під час перейм і дуже себе жаліла, що от я така нещасна, і як все болить. Бо я наперед собі навіть уявити не могла, що може ТАК боліти. А другий раз була наперед налаштована, що процес цей не з приємних, зате яка винагорода після нього чекає
І насправді їхала на пологи, як на свято, на велику подію, народження своєї дитини. А всі неприємні моменти сприймалися вже мною як якісь дрібниці.
І також щодо болю. От перед другими пологами як раз дивилась відео від Школи материнства про пологи, і там Іванна Євгенівна каже, що біль, що відчуває жінка під час пологів, вона одразу забуває, коли дитина вже в неї на животі. І як би сильно не боліло під час, вона потім не може згадати, як саме боліло. І я оце слухала, і не погоджувалась ні з одним словом, бо після перших пологів я ще з рік дуже достеменно пам"ятала, як це болить, і аж здригалась, коли це згадувала. Десь після року часу я аж забула ті відчуття. Але от вдруге таки було в мене точно так, як Іванна казала - я відразу після пологів забула, як то боліло і зараз навіть приблизно не можу згадати тих відчуттів.
irinka » 14 вересня 2013, 16:07 
