Родинний форум "Сімейка"

А було в когось щось веселе при пологах?

Мене ще досі смішить коли згадую, як між переймами чоловік намагався погратися "в літачки на тєлєфоні" :) Думала, що його вб'ю :)

в мене було трагікумедне- чоловік мені робив масаж поясниці так, що було боляче, бо він зосереджувався долонями на малій території, ане робив розмашисті м"які рухи. я поверхнево дихала широко відкритим ротом (чомусь саме так було зручно), при цьому терпіла і дискомфорт перейми, і біль від масажу. звісно, нічогісінько не могла сказати з відкритим ротом, а збити дихання, щоб сказати кілька слів чоловікові, ніяк не наважувалася.

не по темі, але після пологів, коли ми біля ліфта (я лежала на каталці) чекали, щоб поїхати з 2-го на 3-ій поверх, ми із акушеркою якось зачепили тему того, хто з нас де купує сир і сметану ) - навіть про таке я могла говорити одразу після пологів

А мені дуже захотілось спати на родильному столі...відчувала такий розслабон між переймами))

А ще лікарка, що приймала пологи, і медсестра на потугах почали обговорювати якусь спільну знайому.Я була в шоці)Аж відволіклася від болю)

нас запитали чи після народження дитини ми не хочемо провести якісь ритуали, як то з бубном поскакати, свічки запалити і т.п. :)

Ой...мій коханий спочатку пробував щось мені там терти спину...але мене то так дратувало, що я на нього "нагавкала" і він надувся і сидів, так що мені прийшлося щей підлизуватися, щоб поміг перейми засікати..

а мій робив масаж так сильно, що на другий день мене шкіра на пояниці боліла конкретно :)

але масаж помагав :P

Вже після народження синочка черговий лікар, що допомагав приймати пологи, побачивши плаценту сказав: "Ой, яка гарненька, можна замість шапочки використовувати!"

А я взагалі у всіляких напружених обставинах починаю жартувати, анекдоти травити... Правда не всі підключаються до того... :D В перших пологах була сама, тільки тітка (вона на швидкій на зміні була) транзитом забігала, подивитися як справи... От в черговий раз зайшла, а я саме на коридорі, на столі чергової "хекаю". Питає мене, мовляв, як ти, доню?.. А я нє, щоб щось хороше, підбадьорливе тітці сказати, кажу: "пристрельте мене.." Ну типу, щоб не мучилась...Тітка мало не знепритомніла, побігла лікаря шукати, щоб спасав.. :head:
А ще дома, поки речі пакувала, то просила: "Ухи!" В нас дома просто примовка є така, російська: "брат Федька помирает, ухи просит". Мама в шоці була: тут пологи, а вона регочеться! :oops: :hhh:

Під час переймів я мало не порвала сорочку на своєму чоловіку (не знаю - певно мені ставалао легшше, коли я чіплялась за неї, все тріщало по швах), так стидно потім було :oops: А ще я кричала дуже голосно "ДІМА"!!!! (ім'я чоловіка), що потім на наступний день усе відділення знало як його звати. :oops:

а уже коли на кріслі народжувала, між переймами почула, як лікар з акушеркою говорили про їжу, і тут я їм видаю: "а я так хочу налисників з сиром підсмажених на маслі" :D :D :D