Домашні пологи :)

[Перлинка]

Перлинка, Разом з тим є багато тих, кому так не пощастило... з пологовим чи просто бригадою, чи з окремим лікарем-акушеркою... не важливо, але не пощастило так, що жінка просто боїться вагітніти, настільки сильний в неї страх перед пологами.

А дома тіпа все піде як помаслу?я гадаю ,навпаки,що ті що важко родили в останню чергу зважаться на домаші пологи.Дома народжують ,або ті кому добре проїхались по вухах страшилками про пологові,або дуже борзі ,тіпа я така вумна і здорова,та шо мені ті пологи.

частіше всього не буває. Бо ти, як не крути, в якісь мірі стаєш заручником обставин, в які потрапляєш...

от і ті люди в яких загинули дітки в домашніх пологах стали заручниками обставин.

Не кожній щастить йти на пологи з кимось близьким... Мабуть, навіть більшості.

От якраз ті хто одержимі ідеєю домашніх пологів переважно мають чоловіків однодумців,готових самим приймати пологи не те що бути присутніми.

а хто сказав, що вони пропонують?.. :head: Іноді мовчки роблять як їм зручніше...

згідна,тому наступного разу ,маючи досвід передбачити цю ситуацію та недопустити.

Для деяких це мрія просто нездійсненна (маленьке місто, фінансові чи інші проблеми), а змирятися з існуюючим станом речей вони просто не можуть...

Дивно,що хорошого лікара важко знайти,а повитуху якій довіряєрте на раз ,навіть в маленькому містечку не маючи грошей.і можна подумати то коштує дешевше,за 100 грн жодна акушерка не візьме на себе таку відповідальність.Он нимидира збиралась викликати дідка аж з Одеси,також ,мабуть, не дешеве задоволення.

[Dashko]

Розповідь про мої пологи:

Про те, чому вирішила народжувати вдома і самостійно, розказувати доведеться дуже довго. Спробую, хоча би в двох словах:
Перший раз про це думка прийшла після других пологів (відразу в родзалі), що більше я так народжувати не хочу. Це при тому, що ті пологи в мене пройшли дуже легко.
Потім читала різні розповіді в неті та «Домашнем ребенке», від яких всередині все переверталося від щастя.
Потім, дізналася, що існує варіант пологів – соло – коли, жінка народжує сама. Перша реакція була – це вже точно не для мене. А далі я завагітніла, і треба вже було думати не абстрактно, а вибирати для себе, як народжувати свого малюка. Була довгі роздуми, в результаті найголовнішим в моєму рішенні народжувати самостійно є наступне:
- Вважаю, що в житті все стається на краще. І впливати на щось ми можемо не стільки вибором правильного шляху (наприклад, з яким лікарем домовитися), а «зміною свого світогляду».
- Відповідальність з нас нікуди не зникає, якщо ми народжуємо в пологовому. Все, що стається з нами та нашими дітками тільки на нашій відповідальності.
- І в пологовому, і на домашніх пологах трапляється таке, що дітки йдуть від нас. І це залежить вже не від нас, і тим більш не від мед.персоналу. А врятувати в такому випадку є шанс лише в мами.
- В кожній жінці закладена ідеальна програма, щоб народити дитину. Але, щоб «скористатися» нею, жінка має взяти на себе відповідальність за цей процес. А це можливо, коли біля неї немає нікого, на кого можна перекласти цю відповідальність.
- Під час пологів – головне – відключити свій мозок, і повністю довіритися інтуїції та своєму тілу.
- Лікарі вміють справлятися лише з тими проблемами, які викликають самі. З іншими проблемами вони все одно не справляться.
- Не можна народжувати вдома – тільки тому, що в пологовому погано ( це довелося усвідомлювати протягом всієї вагітності).


Пологи. 8-го ввечері поклала спати старших карапузів. Потім дивилися з чоловіком гарний фільм «Прпинцеса Сісі» (там ще сцена була, як принцеса народжувала :) ) і пили какао з гарячими бутіками з сиром. Потім відчула, що малюк в животі дуже-дуже активно зарухався, і почула щось, ніби гучне клацання. Хоча чоловік каже, що нічого не чув. Відразу прийшла думка: «починається…». І справді, через декілька секунд відчула, що почали підтікати води, тут вже сумнівів не було. Чоловік по моїй міміці теж все зрозумів. Перша реакція була – нервовий сміх. Далі – прокинувся малий, пішла його приспала, відчутних схваток ще не було. Далі вийшла. Захотілося, щоб чоловік був біля мене. Почалися схватки, через деякий час попросила чоловіка вийти з кімнати, бо захотілося бути самою. На жаль, була досить втомлена, тому проводила більшість часу горизонтально. Намагалася перейми переносити із задоволенням. Довший час це вдавалося. Потім після кожної перейми почало підтужувати. Схватки були досить часто, час я не засікала. І тут, прийшла думка, що певно вже скоро я народжу. І я почала очікувати результату з кожною наступною переймою. (Все таки не змогла свій мозок відключити). Але, не все сталося так швидко. Ще довший час в мене продовжувалися такі схватки. Якщо чесно, я вже почала трохи панікувати: були думки, чи покликати чоловіка, чи їхати в лікарню. Але потім прислухалася до себе, відчула, що малюк в животі рухається, до того ж відчула динаміку процесу: підтужувати ставало все сильніше. Відчула, що треба зайняти вертикальніше положення, і , вже не пам’ятаю чого, перебігла з підлоги на матрас. Тут процес пішов ще активніше. Я відчувала вже справжні потуги. Захотілося пощупати голівку. І я справді її нащупала десь на половині шляху :) . Навіть, не була впевнена, чи це точно голівка. Далі, ще декілька схваток, і я відчула, що народжується голівка. На наступній схватці народився весь малюк. Памятаю, спочатку з радістю побачила його відкриті очі, і він щось почав «муркати». Я відразу заспокоїлася, що все добре. В цей момент, якраз підійшов чоловік під двері, спитав: «чи все добре». (він так підходив до мене питався кілька разів). Я сказала, що все добре. Хотілося, декілька секунд побути на одинці з малюком. Потім зайшов чоловік. Ми вже перемістилися на подушки. Далі вже все пам’ятаю гірше: дала малюку груди, подивилися, що це хлопчик. Далі чоловік поміг переміститися на підлогу, щоб народити плаценту. (Вийшло дуже легко і швидко, за одну схватку). Потім прокинулися малі, чоловік пійшов їх заспокоїти ( сказав, що мама народжує братіка, щоб вони ще трошки поспали, вони швиденько заснули). Десь через дві години наш татко перерізав пуповину. Прокинулися малі, прийшли дивитися на братіка, дуже зраділи. Потім чоловік повіз їх до бабусі, бо нам всім треба було добре відпочити та відіспатися після безсонної ночки (перейми почалися в 12:30 ночі, народила в 4:30). Тепер відпочиваємо, набираємося сил, …

[krapk@]

мені аж не віриться що пологи можуть бути такі, як згадаю свої, все терпне. Нвіть би дуже захотіла народжувати дома не наважилася б ніколи після перших.

[Русік]

аж мурашки по шкірі..... дуже рада за тебе, Даша, що все пройшло так легко і приємно! Відпочивай! Бо здається, у нас тут до тебе мільойн питань!

[Nymydora]

Даша, з твоєї розповіді все здаєтсья так просто і натурально.... просто неймовірно!!! Я за вас дуже рада!! Я, коли думала про домашні пологи, уявляла зразу переляканих батьків навколо, акушерку якусь, чоловіка стресованого. А тут все так просто - абсолютно сама дала раду. Я в захваті!!! :o :o :o :o

[TanenRom]

Даша - БРАВО, МОЛОДЕЦЬ :o :o :o
а я напевне до домашніх пологів ще не доросла :( , нічого будемо над цим працювати :)

[Tajga]

Дашо, в мене просто немає слів, хочеться щось написати, а що... щось хоча б в половину таке світле, радісне та добре, як розповідь про ваші пологи! :roses: :roses: :roses:
І справді мільйон запитань :hhh: але ще потерплять. Молочних вам рік та слінгових берегів!

[oksana.tesliuk]

Щодо документів про пологи і т.п.. То, здається, дільничний лікар чи поліклініка видає довідку про народження дитини, яку можна пред'явити в рагсі для отримання свідоцтва про народження. В якомусь моменті (чи поліклініці, чи рагсі) вимагатимуть свідків пологів для правильного оформлення документів.

Недавно натрапила на інфу про реєстрацію дітей, народжених в домашніх умовах http://www.privivok.net.ua/node/629
Як на мене, це вже занадто. Людина завжди і в будь-якій ситуації повинна мати вибір

[oksana.tesliuk]

oksana.tesliuk :ugeek: :ugeek: :ugeek:
в мене немає слів... дякую за інфу. Цікаво, як там у Даші з документами...
Тепер пологові будуть на довідках заробляти... :ugeek:

Я й сама в шоці!!! Щиро радію за Дашу, хоча бачилась з нею лише раз у школі материнства. Але проблеми з реєстрацією в неї, думаю, таки виникнуть :( :gore: Вже з розуму посходили наші державні реформатори :stupid:

[Перлинка]

Дашо,я щиро рада ,що в тебе все пройшло так успішно,але не згідна з тим ,що за це треба агітувати та наслідувати твій приклад ,будь-кому.

Перший раз про це думка прийшла після других пологів (відразу в родзалі), що більше я так народжувати не хочу. Це при тому, що ті пологи в мене пройшли дуже легко.

Чому?"Так " це як?

- Вважаю, що в житті все стається на краще. І впливати на щось ми можемо не стільки вибором правильного шляху (наприклад, з яким лікарем домовитися), а «зміною свого світогляду».

Я категорично не згідна що все на краще,інакше людство б щодня ставало все щасливішим та досконалішим,а це на жаль,не так.І попереду кожного чекають як радості так і печалі,як правильні вчинки так і помилки.
А "зміна світогляду"-то не завжди вірний вибір,дорослі ,зрілі ,розумні люди можуть потрапити і в секту і піддатися вливу,за що потім можуть гірко шкодувати,тому кожен новий день для кожної людини-то не лише сходинка вгору,може бути і навпаки.

Відповідальність з нас нікуди не зникає, якщо ми народжуємо в пологовому. Все, що стається з нами та нашими дітками тільки на нашій відповідальності.

Ніхто й не сперечається,але якщо народжуємо вдома де немає сучасної апаратури,мед забезпечення,спеціаліста ,що має практичний а не теоретичний досвід начитавшись сайтів в інтернеті,який може бути іноді безцінним,бо врятує життя .

- І в пологовому, і на домашніх пологах трапляється таке, що дітки йдуть від нас. І це залежить вже не від нас, і тим більш не від мед.персоналу. А врятувати в такому випадку є шанс лише в мами.

А це навіть важко коментувати,бо не бачу тут абсолютно здорового глузду.По перше на терези кладеться ідея домашніх пологів та життя дитини,тобто фаталізм якийсь.Інакше кажучи "так мало бути,ця дитинка мала піти,видно я її не дуже любила чи не дуже хотіла"і якщо це мало статись ,то сталося б і в пологовому .
Чому "врятувати є шанс лиш у мами" :head: ?
Що може зробити мама для себе та дитини,яка наприклад втратила свідомість?Чи мордується сутку і в кінці кінців роблять кесарів розтин,бо немає виходу?Чи ,якщо дитинка не дихає?Ти знаєш що в такому випадку робити,я особисто-ні.

- В кожній жінці закладена ідеальна програма, щоб народити дитину. Але, щоб «скористатися» нею, жінка має взяти на себе відповідальність за цей процес. А це можливо, коли біля неї немає нікого, на кого можна перекласти цю відповідальність.

Це можливо завжди,ніхто вагітним не лишається на все життя.І народити можна де завгодно і в літаку і під кущем і в себе дома на матрасі,і всі з нас тут присутніх так би й родили ,якби життя поставило в такі обставини ,що довелось народжувати там де нема пологового та допомоги,але невідомо чи результат був би таким успішним.

- Під час пологів – головне – відключити свій мозок, і повністю довіритися інтуїції та своєму тілу.

Тут без" тонких матерій не обішлось"

- Лікарі вміють справлятися лише з тими проблемами, які викликають самі. З іншими проблемами вони все одно не справляться.

Знову фаталізм,як писала гра з вогнем "врачі убійци",але чомусь тобі таки приходила думка викликати швидку чи поїхати в пологовий,навіщо?То ж не вони тобі "створили твою проблему"
Чи все таки як припече -то можна звертатись до лікарів?Шкода ,що іноді буває пізно...

- Не можна народжувати вдома – тільки тому, що в пологовому погано ( це довелося усвідомлювати протягом всієї вагітності).

а коли можна?

АХворим жінкам з пороком серця,з цирозом печінки ,тим хто 6 місяців лежав на збереженні з кровотечами де народжувати?Адже їхні проблеми також не лікарі створили ,хіба вони зможуть їм чимось допомогти,згідно твоєї теорії.А якщо ці жінки також начитаються сайтів

різні розповіді в неті та «Домашнем ребенке», від яких всередині все переверталося від щастя.

І захочуть "змінити свій світогляд".

Або передчасні пологи?Також лікарі нічим не поможуть?а поможуть рідні стіни,інтуіція та відключка мозгів,якщо народиться дитинка вагою 500 гр.?чи може ви (прибічники домашніх пологів)за природній добір?"Бідненька,дуже шкода,така її доля..."
А в пологовому завдяки реанімації 4 з 7 таких діток виживає.
Недавно бачила передачу про те як вижила абортована дівчинка вагою 500 гр.Її удочерили,зараз вже більшенька,точно не памятаю,десь 5 рочків,чудова дитинка.Моя подруга народилась з вагою 1900 ,гадаю,що як би в її мами був "змінений свтогляд" ,то я би зараз дружила з кимось іншим.