Ми вже є!
:yahoo:
Власне, так:
26.07.2010 о 20:30 вродили ми донечку Евочку (2980г, 50 см ;) ) в Луцькому п.б.
Передісторія:
Пів першої дня шось потекло (Гг). Думаю, переплутати важко. Саме з чоловіком були в Лілі, що тут присутня як інструктор йоги Liliya (до речі, похвалюся нашим спільним творінням -
http://energyter.com/), як ото сталося. Далі - таксі домів, нарешті збирання сумок, дзвінок другу за авто, вагання чи то воно і чи варто їхати взагалі ну і, власне, виїзд з Тернополя. До ПБ з Тернополя їхати всього 2,5 год. В дорозі нічого страшного: виявилось, то вже були перейми, ще були жарти, анекдоти як поголосніше кричати коли зупинить ДАІ і пошуки якоїсь придорожньої кнайпи (в тій стороні їх гаплик) бо їсти захотілось дуже-дуже.
Луцький ПБ:
Приїхали навантажені пакетами, автокріслом (дякую mala-karta) і наплічником з ноутом і фотоапаратом. На прийомі рюкзак і крісло нам завернули :( Їм не підійшла аргументація, що ми з ними збираємся там робити (музику слухати напр.) і фотоапарат бачте завеликий і автокрісло не стерильне))) На цьому неприємності цього дня закінчились. Переділись і в родову палату!
Там - все як на картинці: ванна, ліжко, м'Яч, умивальник і гімнастичка стінка. До туалету треба по коридору. Про гоління чи клізму - ані чи-чирк. Не можна. Використовувалось все крім ванни і, до останнього, ліжка. В ванну лізти чомусь не хотілось, не знаю, не хтіла і все. Стінка..хм...стала в нагоді вже під час потуг, мене до неї навприсядки посадили і так було добре тужитись (читайте - какати )))). А всі перейми передихувала-перескакувала на м'ячу (м'яч - наше все), переходжувала кругами по палаті і використовувала чоловіка як громовідвід.
Ага, про роль чоловіка: він мені ДУЖЕ-ДУЖЕ і ще тисячу раз дуже допоміг! Про громовідвід я не жартую. коли я намотувала круги по палаті (так легше)то ті круги були навколо нього:) А він боявся, щоби я раптом не врізалась з розгону куди, то й крутився за мною хвостом. Хм, це нервує) Але вже під час потуг (оті 15 хвилин), я нікого не чула крім нього. Фактично, це він, а не лікар (вона прийшла десь саме на останні 15 хв) був куратором всього процесу. Ні, без нього ніяк... Пам'ятається, дохторка питала в процесі чи він медик і це мене розвеселило під час потуги шо я аж збилася) а він просто люблячий чоловік.
Отже, Пів п'ятої ми прибули в пб, а пів дев'ятої вже була Евця. Я налаштовувала себе на довше, може тому мені все видалось легким. Ага, а ше ото як зашивали (казали, чуть порвалася), то думала на стінку видруся. Це було НАБАГАТО болючіше і ніфіга той новокаїн не поміг. Цим підпсували мені зустріч з дитиною, бо ото шо вона в мене на грудях лежить мене менше в той момент хвилювало ніж то шиття. Егоїст я, знаю.
Далі було перше прикладання і підвищення в малої температури. Але то вже зовсім інша історія. Скажем так: через ту інфекцію були змушені познайомитись і з іншими відділами ПБ. І скажу, дуже раді, що поїхали в Луцьк, дуже кваліфікований персонал, все роз'яснюють і адекватно заспокоюють мене неадекватну.
Після першого прикладання 2 дні були на штучному вигодовуванні, мені в цей час показано як правильно сціджуватись. І ніхто не сміявся з отих п'яти капель які я приносила, щоб додати до суміші. Капля до каплі і тепер маєм молочні ріки;)
Добре, що все добре бо інакше бути не може.
Фінансова сторона: 1000грн в якийсь їхній муніципальний бюджет яко ми не місцеві (1500 - якщо приїздити не в вологах, а ше попередньо на збереження). За пологи здається все:) Ніхто ніяких хабарів не давав, та й ніхто не вимагав, хоча, думаю, ніхто й не відмовився б.
ЗІрка » 01 серпня 2010, 08:12 
, далі - знайшов кімнату поблизу за 40 грн/добу де жіночка його ше навіть підгодовувала)). В 8,00 вже був в мене і до 19,00. То брав сюсюкання на себе а я з незвички відсипалась. Нам навіть їсти дві порції приносили)) 
