Партнерські пологи

[Marta]

От у мене є одні знайомі. Теж парнерські пологи.
Жінка собі кричала, чоловік сидів збоку, казав "не кричи", жінка там щось відповідала - та й усе.
Ну, чесно, я такого не розумію.

Того і кажуть чоловіка в ніякому випадку не заставляти йти на пологи, лише як він сам захоче.
Мій не хотів.
І я не хотіла.
Проте, після пологів, начитавшись тут історій, як це все класно, і самій хочеться попробувати....
Проте ще більше хочеться, щоб чоловік сам цього захотів, бо, дійсно, партнерські "через силу"- кому вони потрібні?..
Реально скажу- не хватало його в таких питаннях, як помасажувати спину, подати води, помогти вилізти і злізти на то ліжко (якщо це можна так назвати), на те крісло....І просто бути, бо в родзалі я була одна і лікар заходила час від часу, проте я там знаходилась приблизно 7 годин- (робочий день!)))), та й трохи було скучно чи як....В проміжках хотілось до когось слово сказати, та і в кінці просто щоб покликати лікарку, бо схватка йде одна за одною.
То коли вже діло підходило до кінця, я в лікарку вчепилась і не пустила її більше ні в коридор, нікуди. Попросила побути зі мною.
Просто сама ще не знаєш, як то все проходить, а мені завжди найкраще сконцентруватися, коли я одна, та і не знала, шо і як там, чи воно таке страшне, як розказують, і чи він, біднятко, то переживе...)))
Але на майбутнє- то хотіла б партнерські.
Але як ні- то сама теж чудово справлюсь. ;-)

[мешканка]

Однозначно, що чоловік має бути належно підготовлений. Має прочитати все, що треба, можна фільми подивитись про пологи. Має знати бездоганно всі дихальні вправи, які можуть пригодитись і як робити масаж. Тільки в такому випадку чоловік буде знати яка саме його роль і що він реально може зробити. Тобто, чоловік в партнерських пологах має бути не спостерігачем, а учасником.

[Ira]

От цікаво чи багато чоловіків, ті шо були на партнерських пологах бачили сам процес народження, тобто стояли з тієї ж сторони що і акушерка?

Мій бачив. Спочатку стояв збоку, перетискав капельницю, змочував чоло холодною водою. А потім, коли я ніяк не могла витиснути дитину, лікарка тримала одну мою ногу і попросила його, щоб тримав другу. Казав, що відвнрувся лише, коли мені робили надріз, а так майже все бачив. Бачив, як голівка то появлялась, то зникала знов, і акушерка намагалась зловитись за чубчик доці :hhh: Так що він дійсно бачив народження нашої Лєри.
Але він мені з самого початку казав, що не буде стояти лише біля голови.

[Любов]

мій теж казав, що все бачив, хоч і стояв біля моєї голови :head: :hhh: і що нічого страшного такого як розказують там нема :hhh: , а навпаки :D

[Ірунця]

От цікаво чи багато чоловіків, ті шо були на партнерських пологах бачили сам процес народження, тобто стояли з тієї ж сторони що і акушерка?

Мій чоловік не бачив - стояв біля моєї голови. Проте на останньому занятті в Школі тата нам показували фільм про народження дитини, кадри з боку лікарів...
От сидимо, дивимось те "кіно", обнялись і втиснулись в спинку дивана (щоб подалі від екрану :D ) і чую неголосну фразу: "Все. Я не йду..." Я після побаченого не могла нічого іншого відповісти,як: "Я також!"
:D

[mala-karta]

Однозначно, що чоловік має бути належно підготовлений. Має прочитати все, що треба, можна фільми подивитись про пологи. Має знати бездоганно всі дихальні вправи, які можуть пригодитись і як робити масаж. Тільки в такому випадку чоловік буде знати яка саме його роль і що він реально може зробити. Тобто, чоловік в партнерських пологах має бути не спостерігачем, а учасником.

а мій ніц того не знав :)
але зі своєю роллю чудово справився.
Та і взагалі - від нього треба було моральну підтримку і масаж пояниці (а його за 1 хв навчитися можна). Дихати і все решту - то, все ж таки, моє завдання.

[Ірунця]

А все-таки щось трохи та й мусить знати чоловік, що йде на пологи разом з дружиною.
Я, наприклад, в період сильних перейм забула майже про все, чого навчилася в Школі материнства. Чоловік в цьому плані також допоміг: "Давай спрбуємо так... Зроби ось так... Подихай отак..."

[Катруся]

Мені чоловік теж дуже допомагав. Масажував поясницю, нагадував дихати, виконував роль "вішалки" (так я стоячи переносила перейми). Біль і всі неприємні відчуття забулися, а його підтримка памятається. В мене при слові пологи зявляється в голові образ чоловіка і його коліно, яке я стискала при сильних переймах (синьці сходили довго :D )

[Sawwku]

мій чоловік сказав, що буде родити зі мною ще тоді, як ми тільки зустрічалися і про весілля не було й мови :head: . правда, чим ближче підходив день пологів, тим більше він починав сумніватися... але після того, як побував зі мною в школі материнства на лекції про партнерські пологи, його сумніви остаточно розвіялися! тому хочу сказати величезне СПАСИБІ людям, які хоч і не безпосередньо, але також допомоли нашій донечкі успішно народитися!!!!

чесно кажучи, без чоловіка я би навряд чи народила (100% би кесарили, я вже навіть була готова до того). пологи були ну дуже важкі. таз вузький, дитина на півдорозі застряла... навіть згадувати не хочу. а він весь час був поряд, допомагав як морально, так і фізично, виконував всі побажання. його навіть лікар "чемно просив" вийти з палати коли потуги почалися, але він вперся і залишився. бідненький навіть не ходив в туалет майже 12 годин...

бачив він абсолютно все. і що робили, і як різали, і як головка появилася, а потім і все решта, і як пуповину перерізали... короче, дивився на що хотів і як хотів. потім мені розказував. цікаво так ;-) , я ж того не бачила :grin: . єдиний мінус був, що його відсунули назад, бо забагато персоналу в палаті було, навіть вони не всі біля мене поміщалися

тепер всім каже, що КОЖЕН чоловік мусить бути в такий момент з дружиною!!!

[Marichka]

Мені повезло,бо знала,що чоловік піде зі мною ще декілька років перед тим.Він в моїх очах мудрий,розуміючий і розсудливий.І одинаково мені:чи це прийшло із Заходу,чи ще звідкись:)Рада,що він був!!!!!Багато на нього покладалась і це себе оправдало.Хоча розумію,що головне,щоб він БУВ,просто поряд,тримав за руку...Бачив усе,стояв де хотів(Чоловік не боїться крові).Пізніше запевнював мене,що надріз добре,що зробили-рвалось аж донизу,до кінця.Давав попити,змочував полотенце,нагадував про дихання(мали з собою книжку і ще підчитував).Дитинку мені поклали на тіло,а пізніше її тримав татко,мене поки шили.Вважаю,що родили ми разом і буду дякувати Богу,що карантину не було і це вже є нормальною практикою в Тернополі!!!