Сторінка 5 з 9

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 26 травня 2012, 13:10
Касівочка
олеся написав:Так... але і трохи ні.... Коли мій Андріко пробував ходити став спокійніший, мені легше стало, а з Павликом навпаки важче стало кли починав ходити...


Мене особисто більше сон раз в день напрягає, або взагалі 0 раз в день з неможливістю вложити, а не біганина за пігусами ))) Класно все-таки, коли малюк ще багато спить і їсть через 2-3 год. Треба насолоджуватись цим періодом, це ж купа часу!!! :dreams:

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 26 травня 2012, 17:00
ЗІрка
Касівочка написав:Треба насолоджуватись цим періодом, це ж купа часу!!! :dreams:


а в мене було мало часу(( малий часто будився, постійно була на нервах що от-от закричить (відкривав очі і репетував на всю вулицю), носилися, возилися, втомлювалася дуже. а зараз грається часом подовгу збоку - ляпота! я вже й на грядки вийшла, бо два роки мене городи не бачили)))

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 27 травня 2012, 18:40
Nymydora
і я вже на грядки трохи - але малого кузинки бавлять в той час

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 27 травня 2012, 21:31
Natalinda
А ви з собою на грядки беріть!!
Мій і сіє і поле, і поливає. Поливання то улюблена справа!

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 27 травня 2012, 23:41
Nymydora
А мій все топче - слонопотам малий, бабуля (тобто моя мама) аж за серце хапаєтсья )))) в мене дитина не до городів. Йому б тільки на гойдалку і конче зі мною

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 28 травня 2012, 01:43
Natalinda
Ну мій тоже трохи топче, а як же без цього))) без цього не навчиться шо немона топтати)))

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 28 травня 2012, 08:14
Milichka
І Тінка любить на городі тусуватися, як слон в посудній лавці))). Любиме заняття - виривати цибульку і пересаджувати собі в пісочницю ))))

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 28 травня 2012, 09:27
Sawwku
о!!! треба Нюту відправити на дачу. :aplo:
думаю, після того пропозиції поїхати похоронити картошку чи щось подібне відпадуть надоооооооооооооовго :mamba:

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 30 травня 2012, 17:39
ksana
Помилки батьків при народженні другої дитини
У кожній родині, зрозуміло, існують свої індивідуальні обставини і особливості. Однак, суть проблем, що осягають сім'ю в той чи інший період життя, частіше за все одна і та ж. Так і при народженні другої дитини є типові ситуації і стандартні помилки.

Концентрація уваги на новонародженому
Поява на світ ще однієїлюдинки - це завжди зміна життя всіх членів сім'ї. Народження другої дитини - навіть складніша ситуація, ніж народження першої. У цьому випадку найчастіше робиться наголос на тому, щоб підготувати дитину до появи братика або сестрички. Це теж не завжди легко в силу багатьох причин - вміння дорослих правильно піднести цю інформацію, особливостей характеру і сприйняття дитини і т.д.
При цьому часто батьки самі виявляються не підготовленими до виховання одночасно двох дітей. Народжується дитина - вся увага переключається на неї. Зрозуміло, навіть з чисто фізіологічного боку, новонароджений більше залежить від батьків, перш за все, від матері. Особливо, якщо перша дитина дошкільного або шкільного віку, і вже частково самостійна. Але що з нею відбувається в цей самий час, що коїться в її душі?

Старша дитина - на другому плані
Для старшої дитини маленька сестричка або братик в перші місяці виявиться чимось на зразок ляльки. У неї з'являться до малюка почуття інтересу, любові, своєрідної турботи. Ось тут і настає дуже тонкий момент, який повинні контролювати батьки – щоб почуття, що виникли, нікуди не пішли і не замінилися протилежними.
Але ситуація зазвичай виявляється далекою від ідеальної. Батьки кружляють над меншою дитиною, гості та родичі що приходять, приносять подарунки і приділяють увагу малечі. А що отримує старша дитина? Часта фраза: «Зроби це сам, ти ж вже дорослий!»
Старша дитина ж знаходиться в стані постійного стресу, починає ревнувати батьків до малюка. Спочатку виникає почуття образи, брак уваги. Потім почуття заздрості до новонародженого брата чи сестрички, яке з роками може розростися і зіпсувати на все життя відносини між дітьми.

Пошук вирішення таких проблем
Зрозуміло, жодна нормальна мати не стане обділяти дитину увагою свідомо. В цьому і полягає складність даної ситуації - батьки просто не помічають за собою, що всі свої сили і ніжність направили на новонародженого. Тому зверніть увагу на досвід інших родин, щоб спробувати подивитися на себе з боку.
В цій ситуації є два варіанти розвитку подій в правильному руслі.
Перший варіант. Повинен підключитися тато і частково, по можливості, інші родичі, щоб забезпечити турботу старшій дитині.
Другий варіант. Потрібно, щоб старша дитина допомагала мамі з молодшою. В цьому випадку вона, що називається, при справі, у неї виникає відчуття потрібності, і заодно - спілкування з малечею. Увага мами розподіляється вже не тільки на меншу, але і на старшу дитину.
В ідеалі - потрібно поєднати і перше, і друге. Головне, щоб у новій ситуації перша дитина не відчувала себе покинутою, непотрібною, нелюбимою...

Пустощі і надмірне втручання родичів
Є в цій ситуації і ще один підступний момент. Бабусі та дідусі, жаліючи старших дітей, починають проявляти зайву активність в їх вихованні. Тільки от нестачу материнського піклування замінюють пустощами, вседозволеністю, повною відсутністю будь-яких заборон, правил.
У підсумку це призводить до того, що діти перестають слухатися батьків, стає набагато важче їх контролювати. Давайте будемо уважніше ставитися до своїх вчинків і з користю для себе постараємося застосувати чужий досвід, щоб у наших родинах панували тільки мир, любов і взаєморозуміння!
А до появи третьої дитини подібні складнощі будуть вже позаду!

За матеріалами:
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

Re: Друга дитина

ПовідомленняДодано: 30 травня 2012, 18:34
Liza
мені сподобалося таке:
"Ця любов помножена на три" | +
Кожного року, ось уже впродовж майже п’яти років, я з трепетом чекаю дати 1 червня. Для когось це просто перший день літа, інші відзначають день захисту прав дітей. А я 1 червня, п’ять років тому дізналася, що ношу під серцем своїх двійняток-дівчаток.

Сказати, що була здивована, не сказати нічого. Тоді був шок, сльози, крик…. Під мою «роздачу» потрапила лікарка, що винесла мені «вирок», який побачила на УЗД. Медсестра, яка вирішила мене втішати, бачачи мої сльози. Одним словом згадала всіх, і свого чоловіка, звичайно, також J. На той час я була мамою синочка, і більше, як то кажуть, «не планувала».

Тепер вже розумію, що ті сльози були від страху. Тоді, від моменту першої звістки, я страшенно злякалася. Не через те, як з ними дам собі раду, а як я, у свої 24 роки, буду мамою трьох діток? Як, віддаючи тоді усю любов старшому Дмитрику, зможу поділити її на трьох? Як, як, як… Питань було в перші секунди, тисячі, мільйони.

Чесно признаюся, думки щодо розвитку подій, були різні, поради також. Але врешті, зробила найважливіший вчинок у своєму житті. Пам’ятаю, моя кума тоді сказала, якщо Бог дає діток, значить він допоможе. Так і сталося. В мене народилися найрідніші, найгарніші, найкоханіші донечки. Синочок тішився, а мене розпирала гордість, ось яка в мене сім’я. Зараз дивлюся на них, і розумію, моя любов помножилася на три. У моєму домі кожного дня, кожної хвилини, чути сміх, запитання, пісеньки, які наспівують діти. Ось це і є справжнє щастя. Дітиська мене багато навчили. Один із уроків, який я винесла, сприймати усе простіше. По дитячому, тоді і люди будуть навколо частіше посміхатися…

Тепер от думаю, малеча виростає, а так хочеться як і колись, обійняти їх, і заціловувати. Зупинити б той час…

звідси
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!