Родинний форум "Сімейка"

Ми свою не планували :)

А от цікаво, як планували ті, хто все-таки планував.
Як готувалися.
І чи важко наважитися?

Бо маю клька знайомих, вже яким і навіть не по 25, а дітей ще і не планують.

ми не планували в стандартному сенсі. тобто не будували планів на 20 років наперед, як будем жити, в що одягати і т.п.
просто захотіли і маєм чудо ;-) . з одного боку вроді безвідповідально, а з другого ніби нічо, не скаржимося. і менше нервів пішло, ніж якби "щось пішло не за планом"

А ми планували синочка, десь пів року.Я вже почала було хвилюватись, шо шось не так . Виявилось не дарма :( Звернулась до лікарів. Почала з Помазанського (думаю багатьом тут він відомий). Сказав поспілкуватись з ендокринологом і дав номер телефону свого знайомого хірурга-ендокринолога. Вкрай дивний дядько з дивним способом діагностики. Потримав мене за руки, подивився в очі і сказав, що через 3 місяці я буду вже вагітна. Тоді мені було смішно - шарлатан шарлатаном. Але через 3 місяці я його згадала, бо якраз завагітніла :)
Донечку планували, але пізніше , а вона вирішила по своєму.
Думаю дітей не обовязковопланувати, але обовязково бути до них готовими.

Ми планували дитину, чекали поки я закінчу університет, а як тільки я захистилася перейшли до діла ;-) Старалися не вживати алкоголю, їсти здорову їжу... Я думала шо то всьо дєло зразу станеться, але нє... ми майже 3 місяці над цим працювали Я тоже зверталась до гінеколога чи все ок, бо почала переживати, то все добре виявилось, назначила вона нам фолієву кислоту і вітамін Е пити...

А ми планували-планували. Лікувались довго і нудно, роками. А потім окрилені можливістю мати свою квартиру, почали робити ремонт. Забули за наші плани, і тут:"Бум! Сюрприз!" Деколи варто розслабитись, щоб отримати результат. :tipok:

Ми не планували, але хотіли дітей зразу ж після весілля (ну через 9 місяців ;-) ). Бачила, що чоловік розстроївся, коли в перший місяць не вийшло, хоч він і не казав про це. (Була невелика затримка, і я вже казала, що, можливо, вагітна). Я ж, навпаки, не надала цьому ніякого значення, і завагітніла наступного місяця (навіть боялась казати про якусь затримку, щоб не було розчарувань) - і невдовзі з'явилось наше чудо. Думала, що одразу "заплануємо" наступного, але не наважилась, то ще й досі "наважуюсь".

mavpusya написав:А ми планували-планували. Лікувались довго і нудно, роками. А потім окрилені можливістю мати свою квартиру, почали робити ремонт. Забули за наші плани, і тут:"Бум! Сюрприз!" Деколи варто розслабитись, щоб отримати результат. :tipok:

у нас теж так вийшло. Спочатку не не планували, бо я писала дисер і захищалася, потім запланували, а нічого не виходило. Я до гінеколога ходила вже, як додому. :) Потім в мене паніка вже якась була - кожного тижня тести робила. А потім якось розслабилася, ремонт в спальні почали. А коли вкотре пішла до гінеколога жалітися на свою долю - вона мене ошарашила: восьмий тиждень :grin: Отак чекали-чекали, а воно все неочікувано сталося.
ТАк що Мавпуся на 100% права!

а чому ви вирішили, що вже готові до дитини?

пс. ні в якому випадку не вважаю, що хтось неговий чи ще щось, просто цікаво, чоому саме тоді вирішили, що вже пора ставати батьками?

mala-karta написав:пс. ні в якому випадку не вважаю, що хтось неговий чи ще щось, просто цікаво, чоому саме тоді вирішили, що вже пора ставати батьками?

mala-karta ми з чоловіком також планували вагітність, просто ми відчули, що хочемо свою любов дарувати ще комусь - третьому. я до цього дійшла швидше, а чоловік після мене ще доходив десь місяців 5-6. я його спеціально не підштовхувала, хотіла щоб він захотів сам.
не можливо передати словами, як ти хочеш дитину, бо ти розумієш, що це відповідальність, і з появою цього маленького Ангелика весь світ стає з ніг на голову, просто виникає непереборне бажання дарувати любов - своєму продовженню.

п.с. сумбурно написала, бо не знаю як це все висловити словами, душа розказала б краще

В нас відразу не виходило,через мене,я сильно не перймалась,бо спочатку й не дуже хотіла.А наперед переживати чого та чому звички не маю.
Десь через 1,5 року звернулась відразу до хорошого спеціаліста,вона приписала якісь укольчики ,дуфастон ,вітамінки .Ну і після курсу лікування узд показало що є.То вони з медсестрою певно більше від мене зраділи.Боя якось відразу й не усвідомила.