З другою дитиною легше мені в психологічному плані. Але важче в фізичному. Постійно кудись ганяти треба. То садок, то школа, то поліклініка, то аптека. то базар, то магазин, то якийсь гурток, то погуляти, на гошок бігом всадити одне, друге тим часом запхати в тазік ноги мити, потім того зняти, а того в піжаму одягнути, а того в тазік, а того накрити, а потім ще й того в піжаму, а ще ж молока наніч дати, а потім всім казки різні треба

. За день купу речей робиш на автоматі. Но зато тішишся успіхам дітей вдвічі більше. І любові більше, бо подивишся наліво - воно так мило уроки пише. Подивишся напрво - а воно так серйозно вірша перед дзеркалом декламує... і серце тішиться на два боки і щастя розпирає.
Тому - з двома важче, бо більше доводиться крутитися. Але водночас, старше допомогає. Я тепер навіть не встаю зза столу, якшо шось на землю падає. Старша знає, шо то її робота допомогати, коли шось тре принести, чи вікно закрити, чи двері, чи телефон підняти, чи домофон відкрити.