Родинний форум "Сімейка"

доброго дня.
підкажіть, будь-ласка, як уникнути формування комплексу неповноцінності в дитини? але щоб не перестаратися та не виховати самовпевнену людину.

мені в житті часто заважають комплекси неповноцінності, особливо то було відчутно в шкільні роки. я трохи аналізувала, чому вони могли виникнути. намагатимуся, звісно, не повторювати відносно своєї дитини тих помилок, які (як я собі думаю) колись моя мама здійснювала відносно мене.

Liza вибачте за запізнілу відповідь.
Перш за все хотілося б дізнатися що саме ви розумієте під терміном "комплекс неповноцінності" Це невпевненість в собі, відчуття того що ти чимось гірший від інших? Якщо так то спробую в кількох словах вам відповісти.
Для того щоб виховати дитину яка буде ні не самовпевненою і ні закомплексованюк комплексом неповноцінності, потрібно преш за все любити дитину, любити такою як вона є і не намагатися втілити в дитині свої мрії, бажаня, фантазії, не спонукати дитину бути такою як ви її собі уявляєте.
Якщо дитина приміром спокійна, закрита, любить бути на самоті - їй ні в якому випадку не потрібно цим дорікати, як сильно ви б не любили колектив. Варто дати дитині зрозуміти що батьки люблять її н за якусь конкретну поведінку, а за те що вона є. Також варто мяко спонукати дитину (у прикладі якому я навела) до спілкування із соціумом, адже життя без подібних контактві неможливе.
Якщо дитина зробила щось гідне похвали, її потрібно повалити, якщо дитина зробила якийсь недопустимий вчинок - ії потрібно це пояснити, дати зрозуміти.
Загалом потрібно шукати баланс між заохоченням і "покаранням". Де саме він знаходиться я нажіль вам не підкажу, боту що в кожної дитини все індивідуально.

Бажаю вам щоб усілякі комплекси обходили вашу сімю стороною.
Можливо у вас виникли якісь уточнюючі запитання.

у мене виникли.
а ось буває таке, що дитина хоче, ну страх як хоче, спілкуватися з якоюсь там компанією, чи людиною і заради цього готова на багато що. Це, звичайно, може й не погано, якщо то щось безобідне (ну, якась секція де літачки вчать робити чи що), але ж може бути по всякому (любитель накуритись і т.д.).
Словом, хотілося б, щоб дитина була впевнена в собі і не намагалася завоювати чиюсь симпатію будь-якою ціною.

ДЛя того щоб дитина була впевненоюю в собі і не намагалася завоювати чиюсь симпатію будь-якою ціною необхідно щоб дитині не бракувало визнання та любові від оточуючих її близьких людей.
Коли ви будете говорити дитині "Курити погано" "попробуй мені тільки закурити" і все в тому ж роді, то навряд чи дитина сильно буде пройматися тим що ви говорите. Якщо ж ви будете пояснювати, чому саме так не варто робити, чим самим ті чи інші люди є неприйнятними - то результат буде більшим.
Основне в цій ситуації (як і практично у всіх складних ситуаціях) з самого малечку намагатися будувати довірливі стосунки з дитиною. Якщо навіть дитина робить щось погане, вам було б доре говорити їй щось типу "ти зробив дуже погано, мені дуже прикро, та я все одно тебе люблю"
Якось так приблизно.... Ну і намагатися зацікавити якоюсь хорошою компанію, якщо не виготовленням літачків, то чимось більш активним та спотривним.