Невже бувають люди,яким подобається хворіти?

Моєму батькові було 25 років,коли вперше його заболіли коліна-це був початок артриту.В цьому ж віці у тата почалися проблеми з артеріальним тиском.Лікарі радили дві речі:не пити спиртного і дотримуватися дієти,але тато лише у відповідь казав,що всі лікарі дурноваті та ігнорував просьби та пояснення моєї мами.
Нині татові 52,а здається 70.Він дуже хворий,набрав велику вагу,дуже важко ходить,уже зовсім не може працювати...Але інколи мені здається,що йому підходить цей стан.Найбільше,що подобаться татові це говорити про свої хвороби,показувати свої спухлі руки і ноги,щоб його жаліли і співчували,разом з тим,якщо є нагода випити,дуже не відмовляється
Ще декілька років тому,я була впевнена,що допоможу татові,підтримаю зі всіх боків(щодо дієти і т.д.) і він обов"язково пооправитьтся.Але почала помічати дивні речі.Він демонстративно пив горілку чи вино,їв особливо заборонені продукти так,щоби я бачила,при тому дивився на мене і хитро посміхався. :shock: Я вирішила вже нічого не казати,не радити,всі поради вже були дані.Має свою голову-най думає.Мама мовчить уже давно.
Нинішній стан мого батька мене дуже болить,але я не можу ставитися до нього докінця з співчуттям,бо вважаю ,що він сам частково винен,і одночасно вважаю себе за це поганою донькою.
Марі,чи не могли б Ви прокоментувати поведінку мого тата.Можливо я до нього не справедлива?
Щиро дякую
Нині татові 52,а здається 70.Він дуже хворий,набрав велику вагу,дуже важко ходить,уже зовсім не може працювати...Але інколи мені здається,що йому підходить цей стан.Найбільше,що подобаться татові це говорити про свої хвороби,показувати свої спухлі руки і ноги,щоб його жаліли і співчували,разом з тим,якщо є нагода випити,дуже не відмовляється

Ще декілька років тому,я була впевнена,що допоможу татові,підтримаю зі всіх боків(щодо дієти і т.д.) і він обов"язково пооправитьтся.Але почала помічати дивні речі.Він демонстративно пив горілку чи вино,їв особливо заборонені продукти так,щоби я бачила,при тому дивився на мене і хитро посміхався. :shock: Я вирішила вже нічого не казати,не радити,всі поради вже були дані.Має свою голову-най думає.Мама мовчить уже давно.
Нинішній стан мого батька мене дуже болить,але я не можу ставитися до нього докінця з співчуттям,бо вважаю ,що він сам частково винен,і одночасно вважаю себе за це поганою донькою.
Марі,чи не могли б Ви прокоментувати поведінку мого тата.Можливо я до нього не справедлива?
Щиро дякую