Свої бажання чи чужі?

[Радмила]

Допоможіть розібратись. як відрізнити свої власні бажання від навіяних чужих?
Ось зараз я на роздоріжжі. З одного боку виснажилась баготорічним перебуванням вдома. Хочу в люди. З іншого меньшенька ще маленька, щоб віддати в садочок і виходити на роботу. Чоловік за роботу руками й ногами, тільки пропонує працювати вдома, але не уточнює де при цьому подіти дітей. А нічні зміни не для мене, я й так хронічно невиспана і домашню роботу останім часом на зубах роблю. Хоч лишня копійка не завадить, та і відчути себе знов незалежною, мати свої кошти хочеться. Власне надіти щось крім джинсів і спортивної куртки. Принарядитись в плаття, взути черевички на високих підборах, а не кросівки.
А мама навпаки радить сидіти як можна довше з дітьми - скільки там того дитячого щасття, підуть діти в школу - бачити вже не будеш. Та і мені шкода віддавати те мацьопство на чужі руки. Мама каже ще встигнеш як загнана конина - на роботу. з роботи- до кухні. І дітей не ма коли бавити.
От так я заплуталась в цьому всьому, що вже і не знаю чого вже хочу і сама. Так мені вже вони набалакали, що і не знаю, а де ж тут моя думка?
Як знайти Свої бажання і думки?

[mari]

Радмила, моя порада буде теж чужим бажанням, точно не вашим. Та й взагалі багато порад- це "медвежа "послуга", яка не завжди потрібна людині.Тому я напишу ряд думок, а ви самі вибирайте що для Вас близьке.

Здатність схилятись до чужих думок і брати їх близько до серця часто іде з дитинства. Коли дитині весь час говорили що їй потрібно робити і як. Потім дитина звикає до цього і розуміє з часом що так дійсно легше, відповідальність менша, усі задоволені. Не бажання або й не вміння визначати свої бажання і вирішувати що робити мають набагато глибший корінь як здається. Напишіть собі список 10: чому вам вигідно чути думки інших, в чому це вам допомагає, що в цьому доброго??? Це дуже допоможе знайти справжні причини такої позиції.


Також велике значення мають самі відносини з іншими. Адже ви ж не до всіх людей прислухаєтесь? До кого саме прислухаєтесь і чому?
Існують позиції і взаємовідносини між людьми які поділяються на дві категорії: "Я—Ти" і "Я—Воно". Якщо відносини "Я-Ти" існують у кожного учасника спілкування, то вони свідомо чи несвідомо, передають один одному приблизно такі повідомлення: "Я— особистість, і ти — особистість. Я — важлива людина, і ти — важлива людина. У мене є почуття, і у тебе є почуття. Я хочу, щоб мене вислухали, і ти заслуговуєш на те, щоб бути вислуханим. Я хочу, щоб мене розуміли, і ти хочеш, щоб розуміли тебе". Відносини категорії "Я-Воно" зовсім інші і виражають діаметрально протилежну позицію: "Я — особистість, а ти — об?єкт. Я — важлива людина, а ти неважлива. Мене слід вислухати, а на те, що ти говориш, можна не звертати уваги. Мої почуття цінні, а твої почуття нічого не варті".
Спілкування в системі "Я—Ти" можна назвати актуалізаторським, воно передбачає рівноправність сторін. Таке спілкування є двобічне, тому що в ньому виникає справжній діалог. Якщо у одного або в обох учасників спілкування спосіб мислення, котрий спонукає діяти за схемою "Я-Воно", то таку модель можна маніпулятивною, адже до партнера ставляться, як до речі, яку можна використати, і він як особистість не має жодного значення. Діалог заміняється монологами, тому таке спілкування можна назвати однобічним, воно нагадує розмову двох глухих.
Які причини маніпуляцій?
Перша причина — це недовіра. Людина не довіряє собі, вважає себе залежною від інших. Але іншим також не довіряє. Тому стає на слизький шлях маніпуляцій, щоб інші завжди були у неї на прив?язі, під контролем, і за таких умов довіряє їм більше. Це схоже на поведінку одного з батьків у сім?ї, котрий ухиляється від виховання дітей, а натомість намагається вказувати іншому, як треба виховувати.
Друга причина (за Еріхом Фромом): нормальні стосунки між людьми — це любов. Любов передбачає сприйняття людини такою, якою вона є і повагу до її істинної суті.
Біблія закликає людей любити свого ближнього як самих себе. Але пересічна особистість не розуміє цієї заповіді, тому що не має уявлення про те, що значить любити. Більшість людей не люблять самих себе, тому не можуть любити ближнього. Вони помилково вважають, що чим досконаліші вони будуть, тим більше їх будуть любити; чим більше вони зможуть дати, тим більше отримають. Такі жінки часто викладаються на всі 150 відсотків, але бачать що це ніхто не цінить, і це їх дуже ображає. Але справжня любов безкорисна і безумовна. Вона не залежить від вигоди і приймає людину без будь-яких умов. Навіть чим більша готовність особистості зізнатися в людських недоліках, тим більша вірогідність того, що її будуть любити. А хто не хоче або не може визнавати свої слабкості, той відчайдушно прагне повної влади над іншою людиною. Ця влада примушує партнера робити те, чого хоче маніпулятор, думати, як він хоче, почувати те, що він хоче.
Третю причину маніпуляції пропонують екзистенціалісти: всюди нас оточують ризик і невизначеність. Щохвилини з людиною може трапитися будь-що, тому людина почувається безпомічною, незахищеною. З гіркотою усвідомлюючи непередбачуваність життя, маніпулятор впадає у відчай чи інерцію, у маніпулятора з?являється тенденція уникнути ризику, прагнення до більшої визначеності і гарантованості. Тоді він перетворює себе на об?єкт і інших сприймає як об?єкти, як речі.
Четверта причина відображена у роботах Джея Хейлі, Еріка Берна. Д. Хейлі під час тривалої роботи з шизофрениками помітив, що вони найбільше боялися тісних особистісних контактів. Е. Берн вважає, що людина починає грати в ігри і уникати бути собою, щоб краще керувати своїми емоціями і уникати близькості.
П?яту причину висуває Альберт Блліс. Він відзначає, що протягом життя людина засвоює ряд аксіом або ірраціональних переконань. Одна з таких аксіом: нам необхідно одержати схвалення всіх і кожного. Людина прагне подобатися іншим, справляти на них приємне враження і для цього вживає маніпуляції.

Дослідник самоменеджменту Л.Зайверт обґрунтовано нагадує про те, що поліпшувати своє життя необхідно із самого себе. “Зміни себе – і ти зміниш світ навколо себе”. Замість того, щоб змінювати обставини, які ми і так не в силах змінити, потрібно змінити своє відношення до них. Кожен повинен виконувати свої БАЖАННЯ САМ!
Внутрішній шлях самовдосконалення набагато важчий, хоча й окупається в багато разів більше. Результати його відчуваються практично відразу, якщо Ви знайшли свій справжній, індивідуальний, свій неповторний шлях. Ось тут важлива не зовнішня сторона благополуччя (хоча це є лише наслідком внутрішніх причин), а стан внутрішнього щиросердечного комфорту, визначення справжніх цілей і бажань.

Подумайте які вони для ВАС? І чи це дійсно гроші і робота зараз? А може це діти і мама яка з ними ще зараз цей рік? Відповідь я не знаю, її знаєте абсолютно точно тільки ВИ!

Саме тому розуміння себе відбувається дуже важко, з великими зусиллями чи взагалі не здійснюється. Ми спонукувані якимись потребами, які, насправді, не є нашими, а продиктовані нашими рідними, близькими, учителями, знайомими й ін.
Тому, у першу чергу, ви повинні навчитися не ототожнювати себе з іншими, визначити границі свого «я», вивчити його слабкі та сильні сторони. Знайти свою справжню волю, що є воля внутрішня, це воля духу, воля думок і вчинків.
У самій людині закладене все необхідне для того, щоб жити, розвиватися, удосконалюватися, допомагати собі самій справлятися зі своїми проблемами. Кожна людина створена так, щоб зуміти допомогти собі самій.
Аналіз цілей:
Що я хочу?
• особисто (життєві цілі),
• професійно (кар'єрні цілі).
2. Ситуаційний аналіз.
Що я можу? Сильні і слабкі сторони. Ситуація, оточення.
• особисто,
• професійно.
3. Формулювання цілей (планування цілей).
• особисто (план життя),
• професійно (план кар'єри).
Що ти хочеш?
Що відчуваєш?
Що вважаєш за правильну відповідь на своє питання що вибрати?

Для цього необхідно: підходити до себе з «оптимістичною гіпотезою», тобто опиратися на краще в , вірити в можливості; підтримувати в собі все позитивне, викликати активне прагнення стати кращою; відмовитися від порівняння з іншими ;

Якщо Вам вдасться навчитись
1. Умінню зрозуміти і прийняти себе; зрозуміти та прийняти іншого; довільно направляти свою увагу на відчуття, яке зазнаєш; розрізняти і порівнювати емоційні відчуття, визначати їх характер (приємно, неприємно, страшно, дивно і т. д.).
2. Регулювати своє спілкування, здатність встановлювати емоційний контакт. Для цього потрібно вчитися вловлювати та розрізняти чужі емоційні стани, співпереживати з іншими.

Крім того, самоактуалізація пов'язана з потребою значущості в очах інших. Ця потреба присутня в кожній людині. Можливо близькі навколо Вас пасивні в цьому плані? А як щодо їх знання Ваших мов любові?
«Ви повинні намагатися здійснити свою мрію, і це не тільки можливо, це, безсумнівно, реальність; вам потрібно тільки відчути в собі ту силу, яка здатна здійснити це. Вона визначає все життя, організовує його, направляє вас до мети.

Одним із важливих показників «Я» - концепції є внутрішній спокій, баланс переконань про себе. Для створення внутрішнього спокою перш за все необхідне задоволення духовних потреб. Коли духовні потреби задоволені, то в гармонії з ними вступають душевні і тілесні потреби.

[Наталі)]

Привіт! Хочу просто додати до цієї теми... В мене схожа проблема (чи недолік): я плутаю, де чиї бажання і боюся чітко визначити, чого ж насправді мені хочеться і що потрібно: щось роблю, щоб не роздратувати когось, і потім самій не гризтися, щось просто по інерції. Але самій дуже складно чомусь зупинитися і усвідомити, що я маю робити - часто це приходить запізно. Буває, що я сама себе зразу присікаю, що чомусь не можна зробити так, як я думаю, якось не відважуюся навіть озвучити свою думку - хоча потім дуже нервуюся через це... Мені часто незручно когось просити про допомогу, "нагружати" своїми клопотами (я ж маю з ними справлятися) і я все це своє незадоволення подавляю сама в собі, час від часу воно виливається у сильне нервування, а потім знову все спочатку...
Часто почуваю себе не на своєму місці... В дитинстві мріяла сповна реалізувати себе у якійсь важливій професії, але одержала стандартну еконномічну освіту і тепер дуже шкодую, що роки навчання в університеті пройшли дуже інертно, а тепер сім'я і двоє маленьких діток - і не знаю, як практично себе реалізувати. Іноді приходить упевненість, що "все ще попереду", дітки трошки підростуть і я зможу все надолужити, щоб і самій себе добре почувати, і "на місці", і чоловік і дітки щоб теж мною пишалися, а не вважали домашньою прально-готувальною тихенькою машиною...
На мене дуже сильний вплив має думка рідних людей - я дуже болісно сприймаю зауваження від них і, що, мабуть, найгірше, ВІРЮ В НИХ! Але зараз у моїй душі конкретна проблема: моя старша дитина, якій скоро буде 3 рочки, ходить у садочок, вже другий рік пішов. Ні я, ні мій чоловік, ні рідна і двоюрідна сестри, в садочок не ходили. Для нас усіх то був і є перший досвід, не самий легший... Коли Донечка почала ходити в садочок, їй не виповнилося ще 1 і 10 міс., а Синочку був тільки місяць... Дочку водили в садочок Дідусь і Бабуся, а забирав Чоловік - я не мала на кого лишити меншого і не могла брати його з собою. Я чесно вірила і була перерконана(я так думала), що так буде краще для дитини, бо зиму перед садочком ми двоє сиділи цілими днями самі: ми живемо за містом, підняти на ручки я її не могла через другу вагітність, сильний сніг не давав можливості їздити колясочкою, і, відповідно, вийти вдвох "в люди" ми не мали змоги. То була дуже довга, нудна зима, в заперті, з купою нервів і незадоволеності собою, з поганим фізичним і психологічним самопочуттям. Крім того, Доня дуже погано вкладалася спати на обід, а в садочку почала спати за компанію з дітками і я щиро вірила, що так буде краще для неї, а заодно і для мене) Що їй буде весело і цікаво, ніж вдома із розстроєною і замученою мамою, яка нічого не встигає і все щось неправильнот робить... І чоловік увесь час повторював, що вона звикне і щоб не хухати над дітьми, щоб із них не виросли розмазні... А Батьки (ми живемо з моїми Батьками) спочатку постійно говорили про інфекції і привикання, але я себе переконувала, що чому має бути погано: ми чесно хотіли попробувати, як вона буде ходити, є ж дітки, які люблять ходити в садочок. Так ми і возилися з плачами, а в групі дитина заспокоювалася і вже потім не плакала, навіть у перший день. Але ті збори... Пригадую, коли мене запитали, чи вже залишати її спати - мені хотілося розплакатися: я думала, як? Так скоро її не буде цілий день? Я психологічно не тогова була розстатися з нею на такий довгий час, та й і малий тоді спав багато, а я почала вже краще пристосовуватися до нового побуту... Так ми відходити кілька місяців, трохи хворіли, поки дитина категорично почала відмовлятися іти в садочок, тоді зробили канікули...
Потім тиждень походимо - два місяці вдома, хворіємо, знову на тиждень підем - знову два місяці вдома... Хворіли обоє... Було дуже важко, але з іншого боку один раз до мене прийшла думка, що так і будемо ходити: в такий спосіб в садочку зовсім небагато часу пройде, і я змирилася... Була ще одна зима вдома, але, знаєте, набагато краща - і для мене психологічно: дітки дуже гарно одне на одного реагували, Доня навіть мені допомагала заспокоювати Братика) приносила серветки, коли я її просила, показувала йому щось... Ми вчили букви і колядки, малювали, танцювали, пекли тортики... Потім знову перед канікулами трошки походили в садочок, бо Доця сама щось згадала за діток і садочок, ну і тепер уже ноий навчальний рік і вже молодша група... І вона тепер іде на цілий день, останні кілька днів гарно збирається і не плаче - хоч в самому садочку видно, що їй дуже хочеться туди іти, але вона звикає, що мусить, хоч і не розуміє, чому...
А я не можу змиритися з думкою, що її немає цілий день, і що її не навчать зараз у садочку чогось кращого і важливішого, ніж ми по-маленьку вчилися вдома самі... І що я для неї лишню стресову нагрузку сама створюю (і для себе, і для меншої дитини заодно) І що я, маючи можливість не відправляти її в садочок, бо зараз і так ще рік, принаймні, не буду виходити на роботу, все одно це роблю! І лякає не тільки це, а те, що вона починає ЗВИКАТИ! Я цього дуже боюся!!! Боюся того, що, незважаючи на старанність і досвід, і відповідальність виховательок (вони молодці!), Дитині насправді потрібно не це.... А ще кругом стільки балачок, які корисні садочки і які дітки адаптовані до школи після них... Я в це не дуже вірю: дитина найбільший багаж виносить із сім'ї, і якщо у неї щасливе і гармонійне дитинство, то вона адаптується в школі без проблем... Але в мене не має мужності чітко висловити свою думку, і тим більше - її реалізувати... А я не хочу, щоб моя дитина формувалася в умовах садочку... Принаймні у такому малому віці, хоч, повторюся, на початку я щиро вірила, що так буде краще - бо не уявляла собі реально, що це таке для дитини, і не бачила цього сама на власні очі, так як довго не водила її туди самостійно, а висновки робили зі слів і таких різних оцінок різних людей.....
Така у менескалка в душі... Хочеться виговоритися... Я знаю, що ніхто не скаже мені, як я маю поступити, але хочеться, чесно, просто почути, що я нормальна людина, і ці всі мої страхи і переживання природні і заслуговують на увагу. Для мене це дуже важливо!
Дякую за площу для висловлювань і за очі і час, які це все перечитають)))

[mari]

Наталі, рада що ви змогли свої думки висловити, це дійсно один з хороших способів забрати їх на певний час від себе, а чи є у вас сформоване конкретне питання до консультанта, тобто до мене ???

Щодо передостаннього абзацу, звісно що ви нормальна людина, хороша мама, і можливо як і я, наприклад далеко неідеальна людина; але я вважаю, маючи власний досвід особистої терапії, навчання та консультування інших, що із своїми проблемами та страхами, переживаннями- слід розбиратись, досліджувати, змінювати старі концепції, набувати нових здібностей, відчувати себе і розуміти, щоб вони не заважали вам жити, дихати, радіти, спокійно спати іт.д., стати такою, якою хочете бути. Для цього проходьте власну терапію, читайте, дивіться вебінари, зустрічайтесь з цікавими людьми, знаходьте ті малі приємності, бажання, хобі які можуть вам допомогти і світ засяє гармонією.
Бо свій внутрішній світ треба неабияк леліяти, особливо зараз, коли є достатньо переживань назовні, там де ми живемо.

Якщо запитань не має - то можливо ваше повідомлення ми перенесемо в іншу тему.