Родинний форум "Сімейка"

Мамуся з нашої школи втратила дитину! Народила, але дитина так і не почала дихати!
Прийде час і вона загляне на форум. Ми можемо висловити ій свої відчуття і створити підтримку для того, щоб вона відчула,що незважаючи на 5 річне очікування і 9 місячне щасливе виношування- вона не одна. Біль минає......

ПРИЙДЕ ЧАС І ВОНИ ЗУСТРІНУТЬСЯ-МАМА,ТАТО І ЇХНІЙ МАЛЮК. І ТОДІ ЦЕ БУДЕ ЗОВСІМ НОВА ІСТОРІЯ

Маріє, вибачте, можливо це будуть не ті сова, які б тут мали бути. Тобто не зовсім ті... Але...
Біль не минає. Ні. Він можливо трішки вщухне (і то лише з народженням нових діток), але не мине. Скоріше ти просто навчишся з ним жити. Часом він з всією силою буде знову виринати, і тоді захочеться сховатись від усього світу... А ще досить складно (принаймі для мене так було) відповідати на запитання: як ти? Я просто не розуміла,що маю відповісти на це питання... Це біль... і біль нестерпна...
Але у тебе будуть ще дітки! У тебе на небі тепер є Ангелик. Маленький Ангелик, який завжди буде обірігати тебе. Головне не здавайся!


Колись ви дійсно зустрінитесь. І тепер ваше завдання прожити це життя так, щоб заслужити собі місце біля Бога і своєї дитинки.

Дитина народжується не для Батьків, а для світу. Вічного світу. І вона є. Вона не пропала .Вона просто не тут, не можливо її потримати за руку і побачити усмішку. Дійсно,на жаль.. Але вона поруч і усміхається Вам з неба. Бо знає що Ви-чудові батьки! Ви любили її раніше і будете любити завжди! Так,ти готувалась і не відчуєш зараз щастя материнства. Ти маєш книжечки і пройшла навчання, але не зможеш його використати...Поки що.. Ваша дитина вибрала свою дорогу,зразу в небо! Хтось живе 1 хвилину,хтось рік,хтось 100 років. І Бог приготував кожному свій шлях.

ми помолимося за вашого малюка...

Я згідна з Вами, Маріє! Дійсно так і є. І подібні слова, мене колись витягнули зі страшенної депресії. Отець Юстиніан і отець Іван з церкви Св. Петра мене тоді дуже підтримали. Знайшли потрібні мені саме в той час слова, допомогли. Але все ж таки... Навіть усвідомлюючи розумом все це, жодне материнське серце не може змиритись з такою втратою.
Розум приймає, а серце ні... Як я вже казала просто з часом людина вчиться з цим жити.
Але саме краще все таки при цьому допомагає народження іншої дитинки. Головне, не боятись тепер...

Мені також довелось пережити біль втрати. Спочатку не можеш дивитись на дитячі коляски. Море сліз... Потім біль притупляється і, ніби, все нормально, але біль нікуди не дівся. А ще з"являється страх, ірраціональний, який не можеш контролювати. Але Господь благ! В це важко повірити в такий час... Але це єдине, за що можна триматись, єдина анестезія, яка дійсно допомагає. Господь пообіцяв мені, що я зустрінусь із своїми малюками на небесах....
Потім за нас багато людей молилось (хай Господь воздасть їм більше!...) і, поступово, біль почав проходити. Бог зламаних серцем лікує. Я знаю, що в мене є не одна дитина, а три. І з двома я зустрінусь там, де вже не буде сліз...
Бог знає ЧОМУ так сталось. Ви не знайдете відповіді на це запитання. Але є Відповідь. Господь є єдина Відповідь. Відповідь не для розуму, а для серця, яке стікає кров"ю... Зараз Він ближче до вас, ніж будь-коли. Просто зверніться до Нього, Він чує вас, Він бачить кожну сльозинку...

Може вам допоможуть ці роздуми - я написала це в той, дуже тяжкий для мене час... http://www.liveinternet.ru/users/prygoda/post31724642/

Як страшно, коли таке трапляється... Не можу собі цього уявити...Маю подружку, в якої були стрімкі пологи, швидка допомога не встигла приїхати і чоловік сам приймав дитину. В результаті дитя померло, а матір-чудом врятували... Єдине, що їх тримало тоді і тримає тепер-це віра. Чоловік вчиться на православного священника і саме віра стала для них джерелом сили жити далі. Оскільки мене Бог милував від такого роду нещасть, я не можу сказати :"Я розумію, як це тяжко". Єдине, що можу-це помолитись за дитятко і за матір, яку спіткало таке горе... Хай Бог вам допоможе пережити це страшне випробування, хай зігріє ваше нещасне серце і допоможе піднятися і йти далі...в щасливе майбутнє, хай винагородить вас за цю гіркоту втрати. Хай, навіть, вам зарас здається, що Бог відвернувся від вас, забув, покинув-це не так! Він несе вас на своїх руках... Хай Матір Божа зігріє ваше серце, бо саме Вона, теж пережила втрату дитини і ваш біль їй найближчий.

Хочу додати одну історіЮ. про яку саме пригадала. Чула її від священика на проповіді.
"Одна жінка ввесь час молилась про добру долю свого сина. Через деякий час -її син помер, не доживши й до повноліття. Тоді жінка стала нарікати на Бога і перестала молитись, відвідувати богослужіння... Одної ночі, їй приснився сон: вона побачила яскраве світло перед собою і голос, гучніший грому, мовив до неї і сказав, що Бог вислухав її молитви. ЇЇ син мав стати на шлях розпусти та гріха і померти, перебуваючи в смертному гріху,і, після смерті, попасти в пекло на вічні муки, а материні молитви, були настільки сильні, що змінили долю сина і тепер він-насолоджується вічним щастям в царстві небесному." Ми ніколи не знаємо, що нас чекає і Бог завжди знає краще, що саме нам потрібно.

Я Дуже всім вдячна запідтримку !!!!
Так, можливо Бог уберіг нашу дитинку і нас від чогось поганого , але це тільки припущення.
Ми дуже довго чекали на неї, я усю вагітність старалась, береглась , щоб все пройшло добре , а підкінець маю такий результат, якого я навіть близько немогла очікувати і предположити. Хоч і стараюсь я триматись і з боку чоловіка є велика підтримка, але це залишиться з нами на все життя .
І ми мусим молитись і просити Бога , щоб дав нам ще можливість народити не 1 дитинку.
Так, в нас є Ангелочек, якого я на привеликий жаль ніколи незможу обняти , поцілувати і приголубити , але я вірю, що там поруч і Богом їй буде добре ....................