Невроз, депресія чи просто втома ?..

**Гість** » 01 червня 2010, 20:12

Доброго дня.
Потребую Вашої консультації.
Справа в тому, що вже досить давно мене бентежать мої неконтрольовані приступи гніву і агресії.
Звісно втома і довге сидіння в декретній відпустці досить сильно вплинуло на мій психоемоційний стан.Доречним тут буде зазначити, що ситуація з сиддіням вдома в мене ще не найгірша. Маю змогу ходити на зустрічі з подругами, принаймі раз на тиждень, чоловік та батьки також допомагають у вихованні дитини. Проте зміни настрою, спалахи злості від того, що я маю змогу відпочивати і насолоджуватися часом "для себе", не зменшуються.
Почитала в інтернеті психічні ознаки неврозу - майже все співпало з моїм теперішнім станом.
Чи може така моя поведінка бути просто таким характером? Ну є ж люди холерики, може я якраз така і є?
Хоча ніколи раніше не думала, що холерик і неврівноважена агресивна ообистіть - це слова-синоніми.
Як порадите діяти?
Піти на прийом до спеціаліста? Курс якихось медпрепаратів? Інші методи лікування? Так, пишу саме лікування, бо вважаю це хворобою. Психологічною хворобою. І дуже хочу з цим боротися, адже від моєї неконтрольованої поведінки страждають найближчі люди - дитина, чоловік, батьки..
Буду вдячна за відповідь.

mari » 01 червня 2010, 22:35

Шановна гостя,а скільки часу у вас така поведінка, скільки років дитині, який сімейний стаж, як вас виховували у сім"ї і чи вела себе так ваша мати?
Що приймали самостійно і чи годуєте грудьми?
Коли починаються і після чого агресивні приступи? Кричите, б"єте посуд. б"єте дитину? Як саме нервуєтесь? Схудли, не маєте смаку до життя?
На що собі ви зараз схожі( тварина, рослина, колір)? Оточуючі вас заспокоюють?

**Гість** » 01 червня 2010, 23:04

Дякую за швидке реагування на моє запитання.
Отож відповідаю.
Я взагалі по життю досить нестримана людина. Спалахи гніву чи агресії досить часті. Швидко дратуюся. Ще з дитинства (батьки розповідали) була дуже крикливою і неспокійною дитиною. Мало мосміхалася.
А зараз трохи клопоти в сім"ї, от від того і загострення. Важко сказати скільки часу я знаходжуся в такому стані..
Перше, що приходить в голову, це період одразу після одруження.. вагітність всю нервувала..
Сімейний стаж 3,5 роки. Дитині майже 3. Завагітніла одразу після одруження ( через місяць).
Мама моя дуже хороша людина, але також досить емоційна ( хоча таких проявів емоцій як у мене я не пригадую).
Самостійно приймала седавіт, придбала в аптеці тоді, коли годувала, аби не зашкодити дитині ( нам фармацевт сказала, що вони гомеопатичні).
Агресія від мого нетерпіння. Я не маю зовсім терпцю. До всього - до виховання дитини, до розмов і прийняття якихось рішень з чоловіком, до стояння в довгій черзі. Мене страшенно дратує тіснява в транспорті.
Якщо мене турбувати трохи довше ніж я можу стриматися - вибух.
Так, кричу. Посуд не б"ю, але можу сильно бити ногами двері, кулаком по столі, часом б"ю дитину ((( (часто б"ю, навіщо буду себе обманювати...)
Не схудла, але особливого апетиту немає. Немає бажання до роботи ( домашньої роботи) Якась апатія. Втома постійна. Тривожність. Відчуття провини за свою поведінку..
Асоціації..
Схожа на дворову собаку. Рослина....Не можу придумати.. Не можу себе асоціювати з якоюсь рослиною. Фантазія моя на цьому вичерпалась.
Колір темно синій, або темно фіолетовий.
Я сама шукаю заспокоєння в оточуючих. Шукаю слів підтримки, хочу почути, що все добре, що я хороша людина, просто в мене зараз криза якась.
Сподіваюся дала вичерпні відповіді на запитання.

mari » 01 червня 2010, 23:57

Ви однозначно хороша і смілива людина! Ви-велика молодець! Адже чималих зусиль потрібно було щоб відписати, чи не так?

Але тут я не зможу дати вам поради чи то якісь конкретні рекомендації , вправи додому. В моїх рубриках вже є багато рекомендацій які можна виконувати. Але людині з втомленою нервовою системою їх зробити важко!

У вашому випадку- Запрошую на приватну консультацію, робота довга, допомогти можна! :good: Чекаю

**наполітана** » 31 січня 2011, 01:07

Мене звати Наталя.Навіть не знаю з чого почати....Мене з двома діточками вже тиждень,як покинув чоловік.Саме не прийнятне і найболючіше те,що донечці ще немає 4-ох місяців, а семилітнній син хоч від попереднього мого шлюбу,але називав чоловіка татом-це не просто "тато"- синок безмежно любить його.Те, що я відчуваю зараз-мене лякає!!!!! Здається,що життя закінчилось,я не знаю як жити далі,що робити,час зупинився для мене,в голові все порозкидано.Допоможіть будь-ласка зрозуміти цю жахливу подію мого життя,бо мені здається,що сходжу з розуму!!!!!!

mari » 01 лютого 2011, 01:36

Те що ви зараз відчуваєте природньо, ваші відчуття і ваші живі емоції і сльози ранять не тільки вас. Мені теж так шкода що так трапилось. Шкода що ваші діти теж це відчувають.
Для кожної рани є свій час для загоєння. У мене не має чудодійної мазі, намазавши яку ви все забудете, а ви цього хочете, правда ж; або повернетесь у минуле і будете там багато чого змінювати, думати про те, що треба було бути кращою, ідеальнішою, досконалішою- але люди не вміють повертати і спиняти час; так само як не має таблеток випивши які можна проснутись завтра ніби нічого й не було і все гаразд.
У вас не є все добре, і я радію тим, що ви з цим не спите і не плачете в подушку.а ПИШЕТЕ ЦЕ ТУТ! А це значить що у вас є надія. Що ви зможете це подолати і пережити і змогти і бути сильною і на певний час заміняти 2 в 1. Бо ви не сама. У вас є діти, близькі і друзі, ви вже знайшли їх тут. У вас є сила, кожна людина її має. І ви зможете почати все по-іншому.

То що ж Вам робити? Залежить від того, чого саме ви хочете. Що ви хочете робити зараз? Що зараз саме важливе для вас?Сформулюйте чітко по пунктах. Постарайтесь. Можливо зараз там в голові у вас повний безлад, але це першочергове питання. Я чекаю...Буду намагатись Вам допомогти.

І напишіть чи щось приймаєте з ліків і детальніше про тіло. Бо поки що читала про душу, а тіло як болить і чи болить?