mari » 25 квітня 2010, 11:19
У неділю в Німеччині поховали воротаря німецької футбольної збірної Роберта Енке. Його самогубство спонукало німецьке суспільство вголос заговорити про хворобу ХХІ століття – депресії.
Звісно, далеко не всі депресивнохворі, як Роберт Енке, закінчують життя самогубством.
Депресії властиві загалом будь-яким віковим категоріям. Але найчастіше вони трапляються у віці між 30 та 40 роками.Навіть якщо, за статистикою, чоловіки вдвічі рідше піддаються цьому захворюванню, його форми у представників сильної статі проявляються гостріше. Приміром, саме чоловіки втричі частіше вдаються до спроб самогубства внаслідок депресії, аніж жінки.
Д. виражається в тужливому,плаксивому, подавленому настрої, усвідомленні своєї нікчемності, песимізмі та ін.
Може також додаватись зміни апетиту, ранкові пробудження, жалість до себе, агресія, байдужість до свого вигляду та проблем іншиих людей.
Стимули до діяльності слабшають або зовсім зникають, хворий робиться малорухомим, байдужим до своїх найважливіших життєвих інтересів, вважає кращим результатом смерть і нерідко робить суїцид.
Д. страждають не тільки дорослі, але й діти й підлітки. Таку людину практично завжди можна помітити, але буває і прихована депресія(маскована форма, яка може проявлятись іншими хворобами-наприклад болі в животі. серцеві болі...)У 50 відсотках випадків депресії повертаються: у кого через десять, у кого через три, у кого через 20 років. У періоди між цим людина веде абсолютно нормальне життя. Є лише відносно невелика група людей, які мають хронічні депресії, тобто такі, що тривають довше, ніж два роки. Але таких людей можна успішно лікувати. Комбінація з фармацевтики та психотерапевтичних занять дає шанси вийти з депресії.
Добре описано тими, хто пережив:
....
Депресія - це коли висиш у нескінченній порожнечі, вдихаєш її мертве повітря і не знаєш, що тобі потрібно далі - дряпатися догори, чи плюнути на все і полетіти за цим своїм плювком донизу.
Транс. Озираєшся і споглядаєш ілюзію. Усе навколо ілюзія - кохання, зло, гроші, друзі, малюк, що розбив коліно і, мабуть, ще на додаток отримає від мами по шиї. І люди навкруги - актори, ілюзіоністи. Хтось - справжній талант, у когось виходить поганенько.
Боляче аж до нудоти. Втрачається сенс. Мій безсенсовий організм, в якому тече кров - качає кисень. Чи то тече концентрат безсенсового страждання?
Звідки я? Куди я? І що я? А головне - навіщо??? Як виборсатися і чи варто? Збираю залишки сил - дряпаюся догори, ламаючи нігті, збиваючи у кров руки. Невпевненим кроком виходжу із порожнечі. Продовжую жити ілюзіями. Продовжую грати свою роль. Трохи прикро. Ми - піддослідні.
Депресія - то тест на слабкість.
....
Останнім часом у мене постійне відчуття що я стою на місці, а життя в мене вислизає з рук. Оглянувшись назад я не бачу нічого гарного й вартого що я зробив за своє життя й не бачу ніяких перспектив у майбутньому. Іноді хочеться просто закрити очі й більше їх не відкривати, але це був би найпростіший вихід із ситуації, так роблять боягузи, а я не збираюсь повертати неприємностям спину! Я спробую змінити своє майбутнє щоб Raven не виявився правим і я не викинув своє драгоцінний час на вітер. Краще скажіть чому на світі всі так важко? Яка користь якщо тобі здається що ти знайшов щастя, а воно виявляється недосяжним.
....
...А що було б , якби одного разу я не прокинулась ? Просто померла , без усякої причини .Я часто задаю собі це питання .Чи сумував би хтось за мною ? А кому я взагалі потрібна ?
...Іноді мені стає фігово . Фігово настільки , що мені ніколи не пояснити причину цього . Тоді я вигадую собі казочку : є у мене хлопець , я кохаю його , і раптом він розбивається на моцику чи щось подібне . Тоді я знаю , чому така сумна ...
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
