КАЗКИ і повчальні історії для дорослих-відкрито для записів

[mari]

ТРИ КЕДРИ

Як розповідається в одній знаменитій давній легенді, колись у прекрасних гаях Лівану народилися три кедри. Кедри, як усім відомо, ростуть дуже-дуже повільно, так що ці три дерева провели цілі століття в роздумах про життя і смерть, про природу і людство.

Вони бачили, як на землю Лівану прибули посланці царя Соломона і як потім, в битвах з ассирійцями, земля ця омилась кров'ю. При них був винайдений алфавіт; вони дивувалися, дивлячись, як повз проходять каравани, навантажені барвистими тканинами.

І в один прекрасний день кедри вирішили поговорити про майбутнє.

- Після всього, що мені довелося побачити, - сказав перший, - я хотів би перетворитися в трон, на якому буде сидіти самий могутній цар на землі.

- А я хотів би стати частиною чогось такого, що на віки вічні перетворить Зло в Добро, - сказав другий.

- А щодо мене, - сказав третій, - то я бажав би, щоб люди, дивлячись на мене, всякий раз згадували про Бога.

Пройшли роки і роки, і ось, нарешті, в лісі з'явилися дроворуби. Вони зрубали кедри і розпилили їх.

У кожного кедра було своє заповітне бажання, але реальність ніколи не запитує, про що ми мріємо.

Перший кедр став хлівом, а із залишків його деревини спорудили ясла.
З другого дерева зробили грубий сільський стіл, який пізніше продали торговцеві меблями.
Колоди від третього дерева продати не вдалося. Їх розпиляли на дошки й залишили зберігатися на складі у великому місті.

Гірко ремствували три кедри: "Наша деревина була так гарна. Але ніхто не знайшов їй гідного застосування!».

Час ішов, і от одного разу зоряної вночі одна подружня пара, що не знайшла собі притулку, вирішила переночувати в хліву, побудованому з деревини першого кедра. Дружина була при очікуванні. Тієї ночі вона народила сина й поклала його в ясла, на м'яке сіно.
І в ту ж мить перший кедр зрозумів, що мрія його збулася: він послужив опорою превеликому Царю Землі.

Кілька років по тому, в одному скромному сільському будинку люди сіли за стіл, зроблений з деревини другого кедра. Перш ніж вони прийнялися за їжу, один з них вимовив кілька слів над хлібом і вином, що стояли на столі.
І тоді другий кедр зрозумів, що в цю саму мить він послужив опорою не тільки чаші з вином з страві з хлібом, а й союзу між Людиною і Божеством.

Незабаром з двох дощок дерев сколотили хрест. Через кілька годин привели поранену людину і прибили її до хреста цвяхами. Третій кедр жахнувся своєї долі і почав проклинати жорстоку долю.
Але не минуло й трьох днів, як він зрозумів уготовану йому частку: ЧОЛОВІК, що висів на хресті, став Світочем Світу. Хрест, збитий з деревини цього кедра, перетворився зі знаряддя катування у символ торжества.

Так здійснилася доля трьох ліванських кедрів: як це завжди буває з мріями, мрії їх збулися, але зовсім інакше, ніж вони собі уявляли.


Переклад з португальської Анни Блайз. Оригінал- П.Коельйо

[mari]

Дещо про життя:

...Це був час, коли я не бачила сенсу в житті і вважала себе нікчемною людиною, - говорить Анджеліна Джолі. - Мені здається, багато хто відчуває таке почуття - бажання покінчити з собою або забутися в наркотичному угарі, бо ти не можеш послати все , або тобі просто погано, а ти не розумієш, чому ».

«Я постійно відчувала себе на грані зриву, - зізнається Джолі. - Один з найбільш жахливих періодів в моєму житті почався після того, як до мене прийшли успіх, фінансова незалежність і любов. І тоді я подумала: "У мене є все, що, за їхніми словами, потрібно для щастя, проте я не стала щасливою».

Але одного разу вона прочитала сценарій фільму «За межами» («без кордонів»), історію жінки з привілейованого суспільства, яка дізналася про страхітливу долю мільйонів біженців та безпритульних. Як згадує сама Джолі: «У мене з'явилося бажання ближче познайомитися з людьми, вимушеними рятуватися від війни і голоду, про які хотів розповісти автор фільму, своїми очима побачити, як вони живуть». Цілий рік вона моталася по світу з волонтерами ООН. «Я отримала чудові уроки життя і стала зовсім іншою людиною», - зазначає актриса. Вона побувала в таборах біженців в Сьєрра-Леоне, Танзанії, Кот-д'Івуар, Камбоджі, Пакистані, Намібії і Таїланді. Побачене радикально змінило її погляди на світ. Вона усвідомила, що цей світ складається з інших людей, багатьом з яких припадає тягнути жалюгідне існування і яким вона може допомогти.

Коли комісар ООН у справах біженців запропонував актрисі стати послом доброї волі, вона з радістю погодилася. Крім своїх нових обов'язків, вона зайнялася збиранням пожертв на користь біженців і сиріт та сама внесла 3 000000 доларів США в гуманітарну програму ООН. (За її словами, вона заробляє на фільмах «недозволено багато грошей»). Крім того, вона удочерила камбоджійську сирітку Меддокс. Нещодавно журнал «Коштує» включив Джолі в список 25 найвпливовіших філантропів світу. За її власною оцінкою, на благодійність йде майже третина її доходів.

Ось як Джолі сама пояснює свої дії: «Завтра ти можеш померти, а якщо в тебе за плечима всього кілька фільмів і пара нагород - значить, твоє життя пройшла даремно. Але якщо ти будуєш школи, виховуєш дитину або робиш щось для того, щоб полегшити життя інших людей, то і сам відчуваєш себе краще. Твоє життя стає краще ». Чому вона так вважає? Тому що, нарешті, побачила картину світу цілком. Вона перестала фокусуватися на собі і подивилася на світ з позиції ЛЮДИНИ.

Подивися на себе, як на частину СВІТУ, в якому є 7 млрд людей (яких через 70 років вже не буде в цьому світі).
Подумай, який слід ти залишиш ТУТ і що ти візьмеш з собою в ДУХОВНИЙ СВІТ, куди йде ДУША.

[mari]

Героїчні священики з "Титаніка"
У зв'язку із сотою річницею загибелі "Титаніка" 14.04.2012-в Сполучених Штатах про цю катастрофу всіляко згадують.
Тоді як майже всі телевізійні канали транслюють художні та документальні фільми про катастрофу, католицькі ЗМІ нагадують, що серед жертв були три католицькі священики. Усі троє відмовилися від пропонованих їм місць в рятувальних шлюпках, щоб здійснювати духовне служіння тим, хто залишався на борту.
Після трагедії 1912 року журнал "Америка" опублікував звіт очевидців подій, з якого відомо, що всі три священики до кінця здійснювали священичі служіння, а католики, які були там присутні, зверталися за духовною допомогою. "Молилися на вервичці, священики без кінця давали загальне відпущення гріхів", – згадували свідки.
Усього за кілька годин до трагічного зіткнення корабля та айсберга, двоє з цих священиків відслужили Літургію. У своїй проповіді один з них сказав, що людина потребує "духовної шлюпки", яку пропонує Ісус, щоб благополучно пройти через небезпеки світу.
Священики подорожували "Титаніком" з різних причин. Бенедиктинець о. Йозеф Перушітц переїхав з Баварії, щоб обійняти посаду директора середньої школи в Міннесоті. Литовця о. Юозаса Монтвіла змусив поїхати уряд Росії, а о. Томас Билес, колишній англіканець, подорожував з Англії на весілля свого брата в Америці.
У катастрофі корабля "Титанік" в ніч з 14 на 15 квітня 1912 року загинуло 1517 осіб.

За матеріалами: wiara.pl

[mari]

Лист вождя індіанського племені Орія.

"Мені все одно, чим ти заробляєш собі на життя.
Я хочу знати, чому болить твоє серце. Смієш ти мріяти про те, щоб виповнилося твоє найзаповітніше бажання?
Мені все одно, скільки тобі років. Я хочу знати, чи можеш ти ризикнути і виглядати смішним заради любові, заради мрії, заради пригоди, що люди називають життям.
Мені все одно, в якому знаку зодіаку знаходиться місяць в твоєму гороскопі і які планети її оточують. Я хочу знати, чи зумів ти пізнати горе, чи поринув ти на саме дно печалі? Зумів ти вистояти і став більш відкритим до світу завдяки зраді або здригнувся в страху перед новим болем? Я хочу знати, чи можеш ти витримати біль, мою чи свою, не приховуючи і не пом'якшуючи її, і не намагаючись все виправити?
Я хочу знати, чи можеш ти жити радістю, моєю або своєю, чи можеш ти бути диким і танцювати, як божевільний. Чи можеш ти наповнитися екстазом так, щоб щастя лилося через край? Чи можеш ти забути про все на світі, навіть про те, що ти людина, навіть про те, що ти повинен ходити по землі? Чи вмієш ти літати? ...
Мені все одно, чи правдиві твої слова. Я хочу знати, чи можеш ти розчарувати іншого, щоб слідувати своїй правді, щоб бути чесним із самим собою. Чи можеш ти витримати звинувачення в зраді і не зраджувати свою душу? Чи можеш ти, зневажаючи віру, залишатися тим, кому можна довіряти?
Я хочу знати, чи вмієш ти кожен день бачити красу в тому, що некрасиво. Чи вмієш ти черпати сили в її присутності?
Я хочу знати, чи можеш ти жити, усвідомлюючи свою поразку або моє, мені все одно, і при цьому стояти на краю озера і кричати величезному сріблястому місяцеві: «ТАК!».
Мені все одно, де ти живеш і скільки в тебе грошей. Я хочу знати, чи можеш ти після ночі горя і відчаю, виснажений від сліз і нестерпного болю, встати і робити все, чого потребують наші діти.
Мені все одно, з ким ти знайомий і як сюди потрапив. Я хочу знати, чи зможеш ти стояти зі мною посеред вогню, не похитнувшись.
Мені все одно, що ти знаєш і хто тебе цьому навчив. Я хочу знати, що наповнює тебе зсередини. Що залишиться, коли не буде нічого?
Я хочу знати, чи можеш ти бути наодинці з собою, чи подобаєшся ти собі в відображенні порожнечі? "

[mari]

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули ... Було так тихо, що чулося, як вони розмовляють.

Перша сказала: ".. Я - Спокій. На жаль, люди не вміють мене зберігати. Думаю, не залишається нічого іншого, як згаснути"ю І вогник свічки згас.

Друга сказала: "... Я - Віра. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу горіти далі». Ледве вимовивши це, вона згасла.

Засмутившись, третя вимовила: ".... Я - Любов. У мене немає сил горіти далі. Люди не цінують мене. Вони не вміють ні дарувати любов, ні отримувати її". І ця свічка згасла.

Раптом ... До кімнати увійшла дитина. Побачать три згаслі свічки, вона злякалася і закричала: "! Що ви робите? Ви повинні горіти. Я боюся темряви». І заплакала.

Схвильована четверта свічка промовила: "Не бійся і не плач. Поки я горю, можна запалити і інші три свічки. Я - НАДІЯ!.»

[mari]

ДИВОВИЖНА ДАМА, Жанна Кальмон встановила світовий рекорд тривалості життя - 122 роки і 164 дні. Мабуть долі просто подобалося, як живе мадам Кальмон. Жанна - француженка, вона народилася в Орлі. Коли побудували Ейфелеву вежу, їй було 14 років. В цей час вона зустрічалася з Ван Гогом, "Він був брудний, погано одягнений і похмурий" заявила вона про художника в 1988 році на честь його сторіччя в одному інтерв'ю. У 85 років вона займалася фехтуванням, а в 100 їздила на велосипеді. Жанна Кальмон в 114 років знялася в кіно, в 115 перенесла операцію на стегні, а в 117 - кинула палити. І не тому, що погано себе почувала. Просто їй, майже втратившій зір, було неприємно кожен раз просити прикурити. У свої 90 років Жанна, у якої не залишилося спадкоємців, уклала договір з 47-річним юристом Раффрі: він мав успадкувати її будинок за те, що буде кожен місяць до її смерті виплачувати їй ренту. Вартість будинку приблизно дорівнювала сумі, яку він виплатив б за 10 років. Однак Раффрі не тільки платив Жанні протягом 30 років, але і помер раніше за неї, у свої 77, а виплати за законом продовжила його вдова. Вислови мадам Кальмон: «Бог про мене забув". "У мене всього одна зморшка, і я на ній сиджу». "Я закохана в вино". "Я була немолода вже сто років тому". Коли Жанну на 120-му дні народження запитали, яким, на її думку, виявиться майбутнє, мадам дала геніальну відповідь: "Дуже коротким".

НІКОЛИ НЕ ПІЗНО!

[Sawwku]

Обеспокоенная женщина пришла к гинекологу и сказала:
"Доктор,у меня серьезная проблема, я в отчаянии,мне нужна ваша помощь! Моему ребенку еще нет года, а я снова беременна. Я не хочу, чтоб мои дети были почти одного возраста."
Тогда доктор спросил:
"Хорошо, а что вы мне предлагаете?"
Она сказала:
"Я хочу, чтобы вы прервали мою беременность, я рассчитываю на вашу помощь".
Доктор немного подумал и после недолгого молчания сказал женщине:
"Думаю, у меня для вас есть решение получше. И к тому же менее опасное для вас."
Она улыбнулась, решив, что доктор согласен выполнить ее требование. Тогда он продолжил:
"Я предлагаю вот что, для того,чтобы вам не заботиться сразу о двоих детях,давайте убьем того ребенка, который у вас уже есть. В таком случае вы могли бы немного отдохнуть,пока не родится второй. А если мы собираемся убить одного ребенка, то нет разницы, кого из них. Вы не подвергнете риску свое здоровье, если убьете рожденного ребенка."
Женщина в ужасе воскликнула:
"Нет доктор! Какой ужас! Убить ребенка - это же преступление!"
"Согласен, - ответил доктор. Но, по моему вы были ГОТОВЫ идти на это, и я подумал, может быть это было бы лучшим решением."
Доктор улыбнулся, понимая, что достиг своей цели. Он убедил молодую маму в том, что нет разницы между убийством рожденного ребенка и того, который еще
находится в утробе матери

[mari]

Зморшки матері – це пам’ять про любов
(Написав о.Віталій ~ Серпень 12, 2009)

Дочка, знаючи про ювілей матері, довго думала про дарунок для неї. Він мав бути такий, щоб приніс радість і був незабутнім на ціле її життя. Порадилась із подругами, посиділа в інтернеті, почитала оголошення і рішилась запропонувати найкращий варіант.

- Мам, … давай тобі зробимо “Ліфтинг” (це це косметична операція, націлена на ліквідацію зморшок і надлишків шкіри, утворених у результаті вікових змін.) Можеш себе уявити без зморшок? Будеш молоденька і ніхто тобі вже не дасть всіх цих ювілейних років. Всі витрати я покрию сама, ось, це і буде подарунок для тебе.

Мама лагідно усміхнулась, мило подивилась в очі доньки, а потім стрімко відвела погляд. Донька зрозуміла, що пропозиція викликала трудність, тому мовчала. За якусь мить тремтячий голос матері перервав натягнуту тишу:

- Пробач, що не зможу прийняти твій дарунок. Я ніколи не соромилась своїх зморшок і не хочу їх позбутися. Вони для мене – це пам’ять про ті недоспані ночі, які провела біля тебе у дитинстві і також тоді, коли виглядала тебе із пізніх розваг. Зморшки – це пам’ять про операцію, коли була небезпека смерті, а також переживання про твоє поступлення. На моєму обличчі відбилась вся історія твого життя і моя участь в ньому. Якщо добре придивитися, то можна запримітити також морщини від радості і сміху, від підморгувань і уважного вислуховування твоїх історій життя. Пробач, але я не хочу це все стерти із свого обличчя. А ще, кожного ранку, коли дивлюся у дзеркало, то згадую тебе і, навіть, якщо тебе немає поруч ти завжди є в мені.

Дочка несміливо підійшла до матері, зігнулась на коліна і поглянула в материнське обличчя, яке було зволожене, немов росою, краплями сліз. Одна сльозинка відірвалась від щоки літньої жінки і впала на долоню молодої. Та в свою чергу її притиснула до грудей, до серця і прошепотіла:

- Матусю, прости за мою недотепність. Але аж тепер я зрозуміла, чому ти інколи так довго тримаєш фотографію нашої бабусі і вдивляєшся в її обличчя, а потім згадуєш про своє життя. І мабуть, я щойно зрозуміла, що за подарунок ти очікуєш від мене.

Дуже часто по своїй наївності шукаємо якусь оригінальну новизну і при цьому забуваємо, що є те, що випробувано вже віками, а зараз на жаль забуте, хоч дуже потрібне, бо не заміниме.

[mari]

БУТИ МАМОЮ

Написав о.Віталій ~ Квітень 7, 2009.

Бути жінкою – це бути мамою від молодих літ, від дитинства, від народження;
Бути мамою – це бути особою, від якої безпосередньо походить життя;
Давати життя – це найперше ділитися з ним;
Ділитися з життям можливо тоді, коли його буде тобі дано і ти його зумієш прийняти;
а коли ти отримаєш дар життя і його усвідомиш, що він є твоїм, то твоє серце буде наповнене таким відчуттям любові, що забажаєш ділитися цим даром із кожним.
Oсь, чому дівоче серце наповнене почуттями ніжності і ласки, які виливаються до інших;
Ось, чому дівочі очі пломенять увагою і турботою за тих,хто є в потребі;
Ось, чому дівочі уста щиро дарують усміх і ніжність слова;
Ось, чому дівочі руки спішать квапітливо послужити іншим;
Тому і кожен, хто дивиться на жінку наповнену жіночістю, залишається зачарованим.

Ось, чому є радість бути жінкою. Бути неповторною, причаровуючою і в той час незaмінимою.

Oсь, чому життя жінки стає великим даром для дитини, для чоловіка, для суспільства.

Ось, чому кожну жінку називаємо мамою, бо кожна може ділитися із життям; кожна y різний (у свій) спосіб.

[Nymydora]

ТІльки що прочитала в контакті
Одного разу, коли чоловік полірував свій автомобіль, його 6-річний син підняв камінь і нашкрябав кілька слів на боці автомобіля. У гніві чоловік схопив руку дитини і став бити по ній багато раз, не розуміючи, що він вириває її.

У лікарні дитина втратила всі свої пальці з-за численних переломів. Коли дитина побачила свого батька ..... з очима, повними болю, він запитав:

"Тату, коли мої пальці виростуть знову?"

Чоловік випробував біль і нічого не відповів, він повернувся до свого автомобіля і став його бити з усіх сил ... Спустошений своїм вчинком ... сидячи перед тим автомобілем, він подивився на подряпини - дитина написала:

"ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ТАТО".

Гнів і Любов не мають меж. Вибирайте Любов ... Проблема сьогоднішнього світу в тому, що люди ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ, а речі стають ЛЮБИМИМИ.