Дитячі віршики

[TanenRom]

Nymydora неперевершено, супер, фантастично - навіть не знаю що ще написати.
я вже все зберегла в ворді, завтра татко нам роздрукує і заламінує - будемо читати.

[Nymydora]

ой, Тань, дякую.... :oops:

[Yummy mummy]

Нимидора дуже гарні віршики,цікаві і дуже легко читаются :гуд: ....
Ти молодець :roses: ....
Бажаю щоб колись ти таки видала свою книжечку ;-) ,а ми всі будемо гордитися що знаємо її автора ;-)

[Nymydora]

А асьці є такий смайлик - задоволений-задоволений. Хеппі називається. То про мене, шкода що тут нема.
Дякую. Дякую, сто разів дякую

[svetla]

Nymydora , ТАЛАНТІЩЕ :гуд:

[Ірунця]

Віршик мого дитинства... Дуже його люблю! Колись мене навчила розказувати його моя бабуся. А тепер вона навчила розказувати цей вірш і мого сина. І він розказує! Цілий вірш у свої 2,8 р.

”Чого, друже, так збілів?
Що з тобою сталось?”
”Ох, за мною через став
Аж сто вовків гналось!
”Що з тобою? Сто вовків?
Та б село почуло”.
”Ну, нехай, коли не сто,
А п’ятдесят було.”
”Та й п’ятдесят диво в нас,
Де б їх стільки взялось?”
”Ну, нехай уже, нехай,
Але десять гналось”.
”Та і десять не було,
Знать, один усього?”
”А як один, аби вовк,
Страшно і одного”.
”А, може, то й не вовк?”
”А що ж то ходило:
Таке сіре та мале,
А хвостик, як шило?”

[Yummy mummy]

ЖАРТІВЛИВА ВАРІАЦІЯ НА ТЕМУ
"А я у гай ходила",
там на пеньку сиділа
сорока білобока,
ворона чорноока,
а зайчик -побігайчик
приніс хлібця окрайчик.
Присів на той пеньочок
срібненький голубочок;
хитнулась раптом гілка,
то вниз метулась білка.
А потім виліз кротик,
почухав свій животик,
заліз на той пеньочок,
де срібний голубочок,
сорока білобока,
ворона чорноока,
а зайчик- побігайчик
вже з"їв хлібця окрайчик;
де стрепенулась гілка,
бо вниз метнулась білка;
А все це бачив кротик,
почухавши животик.
Та раптом із-за гаю:
ку-ку, ку-ку, я знаю,
що в гаю на пеньочку
звірятка в холодочку.
Зозуля так кувала,
маляток розігнала.
Я на пеньочок сіла,
хлібця із салом з"їла.
Посиділа ще трішки,
щоб відпочили ніжки.
Пішла собі додому,
забувши про утому.
Та й вірша написала,
як у гайку гуляла.
там на пеньку сиділа,
хлібець із салом їла.
Зозуля кукувала,
я зайчика впіймала.
А як його впіймала -
ледь ніжку не зламала.
Сорока білобока
тулилася до бока.
Ворону я не люблю,
вірші про неї гублю.
Маленький чорний кротик
скривив з жалю свій ротик.
Він також любить сало,
та сала було мало.
А білочка, а білочка
Метнулася на гілочку,
та й почала втікати
на дерево , до хати.
Тепер у гай не піду,
ще й закажу сусіду,
у гай, щоб не ходити,
там збитків не робити
ні птахам, ні зайчаткам,
і хлопчикам й дівчаткам.
У гай більш не піду!

[mari]

Долоньки і долонища

В маленької доньки
маленькі долоньки,
і ніжки маленькі
в маленької доньки.

А вітер колючий,
а дощик періщить!
І тато бере
у свої долонища

маленької доньки
маленькі долоньки,
ще й ніжки маленькі
маленької доньки..

І стало тепленько,
немов на осонні,
маленьким долонькам
маленької доні.

І затишно стало –
хоч вітер і свище –
великим татковим
долонищам!



Бембик-Балабембик

Бембик-Балабембик
на гойдалці гойдався,
Бембик-Балабембик
із гойдалки упав,

бо

Бембик-Балабембик
нікого не спитався,
Бембик-Балабембик
зовсім-зовсім не знав,

що

Бембик-Балабембик –
маленький бегемотик,
Бембик-Балабембик
важенний – тонни три!!! –

і

що йому, маленькому,
не варто би гойдатися,
а краще дуже хутко
скотитися з гори.

[georginochka]

ДРУГИЙ ПОНУРИЙ ВІРШИК

Плаче свинка у калюжі,
Бо до неї всі байдужі.
Кролик свинці дав морквинку,
Та вона не тішить свинку.
Двоє добрих мишеняток
Їй відсипали зерняток.
Плаче свинка - все намарно.
Всюди сум і в небі хмарно.
Їй корівка круторога
Молока налила свого.
Цапик Буць притяг із клуні
Бурячків мішок для Хруні.
Плаче свинка - сльози градом,
І нема на те розради.
Їй букетик би чи кошик
Хоч ромашок, хоч волошок.
Та чомусь ніхто на світі
Не дарує свинкам квітів.
Роман Скиба

[Касівочка]

Наш улюблений (ми ше його часто приспівуємо):

Якось бабця у печі випікала калачі,
Й крізь віконце аромат враз донісся до звірят.
Тож звірята хто як міг до віконця бабці біг!
Перший встиг прибігти зайчик, другий цапнув їжачок,
Третій викрала лисичка, а четвертий зїв бичок.
Пятий вже намацав кріт, ну а решту зїв ведмідь!
Коли ж бабця підійшла - лиш руками розвела!

- Киця Мура, де ти була?
- У бабусі!
- Що робила?
- Горщики мила: два помила, два побила,
А бабуся насварила!

(Я потім запитую Карінку "Як насварила?" - "Но-но, не можна горщики бити!")

Засміявся наш собака, як зустрів живого рака,
І відтоді наш собака тільки й думає про рака.
Як подумає про рака, то й сміється наш собака!