Родинний форум "Сімейка"

Коліжанка виходить заміж. І я стільки нового дізналася про весільні і заручальні традиції, чого не було в мене, шо тепер думаю, а чого ж в мене на весіллі такого не було?
От наприклад я не кидала підв*язку... А ще на Волині коли молоді виходять з церкви, то не кидають букетів, а копають весільного рушника і його мають ловити незаміжні. А ще я не знала, що сорочку дарує наречена нареченому на самі заручини. Я дарувала на весілля...

Як було у вас? які традиції інших українських регіонів ви знаєте?

А ми навпаки хотіли відійти від всіх традицій.
Чомусь.
Тому батькам прийшлося нас трохи напрягати, аби було як у всіх людей.
В нас і авто не сигналили, я взагалі того шуму не переношу.
І брами не було.
Букет заставили кинути. Мені спочатку його шкода було, але він вже прив"яв, то я кинула.
І не викрадали мене на весілля.
А ще, мама настояла подарки купити всім рідним чоловіка.
Короче..ми якісь дикі, в нас все як не в людей...

а в нас все як у людей :)
і брама була (така кльова! - дєда і брат самі робили), плакат дружка малювала (його потім вкрали)
і машини сигналили, і букет кидала.
Підвязку чоловік кидав.
І вкрали мене :)

Файно було :)

мені здається кидання підв'язок - це вже західні запозичення :) донедавна підв'язками не кидалися.

зрештою, я того всього не хотіла, тому у нас не було :)

Варто мені було лише один раз закатати вдома скандал на тему: "Тоді ніякого весілля не буде!!!" і в мене було тільки те, чого хотіла я. :D
Віночок шила дружка і продавала. Брами не було. Але в брата мене викупляв чоловік (правда досі не признається за скільки). В сорочку я сама його одягала, як він прийшов. Мене не чесали батьки і всі решта, бо зачіски було б шкода, а фату чіпляла перукарка і не бачу в тому нічого поганого. Букет кидала, але не свій, а штучний. До речі замовляла собі його сама, такий як хотіла, а чоловік потім тільки гроші заплатив, як забирав. (Нашо я мала розчаровуватися дорогущими розами, як хотіла дешевих маргариток ;) ) Чоловік теж кидав підвязку, хоча я тут на 100% погоджуюся з гра з вогем, але хлопці тішилися, то мені не шкода. Шо ше? Перетанцьовувала так як мені хотілося: перше з батьками, потім з братами, а потім з дружками і з всіма решта. Мене не викрадали, і здається мені що то теж не зовсім український звичай, хоча іноді буває весело. Гроші рахували не в першу шлюбну ніч, як водиться, а десь на четвертий день. На весіллі були тільки ті кого я хотіла бачити, а не родичі, які пяте колесо до возу, і в яких я не розбираюся хто кому і ким приходиться. От таке то було весілля, а взагалі-то на кожній вулиці і в кожній хаті свої традиції, не те що в регіоні.

а взагалі-то на кожній вулиці і в кожній хаті свої традиції, не те що в регіоні.

От сто пудів.
Головне, щоб молодим вгодити :)

Чому наречені одягають фату і б’ють посуд?
Звідки беруть початок сучасні українські весільні обряди та звідки взялися прикмети, що їх ми так свято намагаємося дотримуватись?

Почувши про весілля, кожен з нас уявляє прекрасну білу сукню на нареченій, дорогий і блискучий весільний кортеж, смачний обід у чудово прикрашеному ресторані, "живу музику", триповерховий рожевий весільний торт, море квітів і океани шампанського.

Так зазвичай гуляють весілля більшість молодих пар. І у весільному переполоху нам навіть ніколи задуматись, чому ми робимо це саме так?

В день весілля наречена має одягти на себе щось нове, щось старе, щось позичене і щось блакитне. Навіщо?

Ця традиція прийшла до нас з Англії ("something old and something new, something borrowed and something blue"), була започаткована у Вікторіанські часи, і з тих пір більшість наречених прагнуть вдягнутися відповідно до традиції.

Щось нове символізує початок нового життя, це, без сумніву, чудова весільна сукня.

Щось старе - зв'язок із сім'єю і родом, мудрість в заміжжі. Багато наречених вдягають яку-небудь старовинну сімейну коштовність. В українській традиції мати нареченої вдягає донці коштовну ювелірну прикрасу, сімейну реліквію, оберіг роду.

Щось позичене нагадує нареченій про її єдність з друзями і членами сім'ї. Цю річ можна взяти у заміжньої жінки, щасливої у шлюбі.

Щось блакитне - (це може бути підв'язка) означає любов, скромність, вірність.

Ще у Стародавньому Римі наречені вдягалися у блакитне на знак чистоти і відданості, у християн блакитний одяг символізував непорочність Діви Марії, а в кінці 19 століття чоловічий весільний костюм блакитного кольору став навіть модним.

Найбільш витонченим елементом весільного вбрання є фата. Це тепер вона є красивим аксесуаром, а раніше вона була просто невід'ємним засобом захисту від злих духів і поганого ока. І знімали її з обличчя лише після дозволу священика поцілувати наречену.

Українські дівчата виходили заміж у барвистому весільному вінку, в який впліталися всі знакові та оберегові елементи: квіти ружі та лілеї, колосся пшениці, гілки калини, листя хмелю та винограду, голівку часнику. Образ завершували широкі і довгі різнобарвні стрічки.

Тож він і був для нас прототипом весільного вельону.
По материалам: pravda

В мене бабуся виходила заміж в такому от вінку зі стрічками...Дуже гарно...
Зараз, я б сказала, трохи повертається мода на таке, багато хто одружується в українському строї. )

я розписувалась в Англії, а вінчалась тут. То на розписі мала все і голубе і старе і нове. І вінок і букет з живих квітів. 13 років назад ніхто про таке в нас й не чув!

Щодо биття тарілок - однозначно забобони. Як і все решта: старе, нове, синє-зелене і т.п., що дають під фату.
Це моя думка.