Що таке операція я добре знала на власній шкурі, тому ставилася до цього спокійно, знала що чоловік не дасть маля в обіду, бо інструктаж йому проводила денно і ночно. Зовнішній спокій та те що я заспокоювала всіх рідних та близьких таки далося взнаки - наркоз був не самим приємним в моєму житті, добре що я згадала ці відчуття десь за три місяці. Багато всього відчувала, було страшно, але не боляче (хто знає що з того краще?) Відійшла від наркозу досить добре і швидко, страшенно хотілося знати хто народився: хлопчик чи дівчинки, бо на УЗД я просила щоб мені не говорили. Згадала Іванну Євгенівну і те що треба якнайшвидше встати, анастезистка до мене засміялася: "Лежіть ще...", прийшлося лежати. Як тільки мене перевели в палату я почала просити чоловіка щоб підняв мене, він побоявся. І от нарешті прийшла медсестра. Як вона мене хвалила :oops: Я такі кілометри відразу почала намотувати по коридору :D
Принесли синочка :xlolx: :xlolx: :xlolx: Чоловік почав розповідати про свої відчутя коли малюка виложили йому на груди, а груди там такі, що всіх трьох кесарських діток того дня можна туди виложити (так мені потім медсестра, яка це робила сказала). Далі було не дуже приємно, якась така зміна в дитячому віділенні
На другий день взяла себе знову в руки і все налагодилося.
Я правда не така мужня була і дитинку догодовувала в роддомі перші дні, бо як не старалася ніякого молозива не побачила, а всі кругом мені повторювали що в мене навряд чи взагалі молоко зявиться. Але я молилася, пила якийсь там чайок і дістала і температуру і лактостаз, проте далі молилася, вчилася прикладати і все налагодилося.
Я зараз щиро вдячна Богу, своєму чоловікові, мамі, Школі материнства, усьому мед. персоналу, навіть тим про кого залишилися не дуже приєні спогади. Адже все що стається у нашому житті це безцінний досвід, без якого ми б не були такими якими ми є. ;)
Успіхів всім у найщасливішому та найвідповідальнішому нашому завданні, дорогі жінки!!!
