Родинний форум "Сімейка"

Почну з того, що десь на 30 тижні вагітності у мене виявили багатоводдя. І трохи мене підналякали , що можу швидше народити. Тим більше наш дуже насичений графік життя+ фітнес, чесно думала що на початку березня я буду вже в пологовому. Але... Напевно мій страх передчасних пологів зробив зворотню дію.
На 40 тижні моя лікарка фактично змусила мене піти на УЗД, бо багатоводдя було і т.д. Приходжу на УЗД, а мені кажуть що хлопець мій сидить на дупі. І тут до мене починає доходити, що тижнів два перед тим мене дуже заболів живіт, я подумала що може пора в пологовий, а виявилося що саме тоді він перевернувся з голови у сідничне положення. Короче всі в шоці і починають мене напрягати на планове кесарське Сказала лікарці, що йду додому і на другий день прийду до неї знов. Мала величезну надію, що малюк вернеться назад у природнє положення і не піду ні на який КР. Зранку в 8,00 до мене вже дзвонила лікарка, щоб негайно збиралася в лікарню бо мене має анезтезіолог оглянути і всяке таке, коли я сказала що вірю що все буде добре почала мене залякувати соцслужбами та тим що якщо відійдуть води, то у дитини будуть дуже великі проблеми.
Зібралися ми нашою сімейною бандою і пішли ввечері на прийом знов відмовлятися від лікарні і пояснити що якщо до початку схваток маля не вернеться у головне лежання то погоджуюся на екстренний КР.
В лікарні мене почали пресувати купа народу, що то я така безвідповідальна і що Кр це взагалі харашо, бо можна перевязати труби бо вже троє дітей і напевно хватить, аргументів куча По коридору випадковов пробігала Сидорчук і моя лікарка ще її покликала вправити мені мозги. Вона довгенько віднєкувалася бо кудись спішила, але зайшла. Я лежу на кушетці, вона сідає біля мене, починає мяти живіт і читати мені моралі. І ТУТ о ЧУДО, каже: Я його перевернула на голову, треба швидко чимось замотати живіт щоб він назад не вернувся. Всі в шоці, я теж, бо навіть не зрозуміла що сталося, мене нічого не боліло і тривала та маніпуляція десь 1-2 хв
Замотали мене еластичним бинтом і фактично добровільно-примусово змусили на другий день лягти в стаціонар бо положення плода нестійке, так сказать буду під контролем. Прийшла в приймальне, кажу, що хочу на 4 поверх мене тримали десь біля години, бо не могли вияснити чи є там місце, врешті-решт прізвища мого ніхто не знав і пішла я на 3 поверх до Шмайки. На щастя медикаментів мені ніяких не приписали, лиш свічки для підготовки шийки до пологів і так я пролежала в очікуванні аж цілий тиждень. В четвер мене повідомили що зранку будуть мене оглядати на кріслі бо пішов по їх даних 42 тиждень і я все мріяла проситися до понеділка щоб ніхто зі мною нічого не робив, а чекати природніх схваток.
Вже о 8 год мене оглядала Шмайка і каже: Ти знаєш в тебе води відійшли, зараз ми тут оболонку заберемо бо вона заважає і будеш родити, хоча ніякі води в мене не відходили бо я б точно це якось побачила чи відчула. Ну в них всьо чотко, шпагу ту не брали, ножичками пощіпали і сказали збиратися в родзал.
Тут в мене почалася паніка, бо схваток не було, а в родзалі до мене почало приходити купа народу кожних 5 хв і питати чи нічого не болить. Дуже боялася щоб не капали окситоцин. Але прийшла Шмайка і каже: Дитино ти знаходишся в такому відділі де все відбувається природньо і ніхто з тобою нічого робити не буде 24 год. Але тут же мене практично змусила підписати згоду на окситоцин в третьому періоді, бо 3 пологи, ризикувати не треба і т.д. До речі колять його всім коли прорізується голівка 2 кубики в стегно.
Десь блія 12 в мене почалися перші схватки. Трохи скоріше до мене прийшла доула, чоловік в той день і не міг бути зі мною і сильного бажання не мав.
спочатку до неї трохи зверхньо відносилися, бо хто це така і чого прийшла так рано (партнера пускають коли починаються систематичні болючі схватки), двоє партнерів бути не можуть. Потім нас лишили в спокої і до мене практично ніхто не заходив. Спочатку ми з доулою розмовляли, розтирала мені спину і таке всяке, пізніше коли схватки були дуже болючі мені не хотілося нічого і вона до мене не лізла, лиш виконувала мої не часті просьби, але мене заспокоювало, що біля мене хтось є, сама я точно не хотіла б там бути. Погано що не дозволяли ходити по коридору, попередні 2 пологів я якраз таким ходінням себе рятувала, а тут родзал манюсінький не було де розігнатися. Шмайка в 16 год додому пішла, до мене фактично діла не мала. Пологи приймала акушер Лариса Іванівна (жаль не запамятала прізвища, дуже кльова тьотя) і лікарка Ярош, вона була чергова і просто приймала пологи на зміні. В 19 год я вже була мамою свого козачка, навіть вдалося впросити певно на 3 хв щоб не різали пуповину. Трохи порвалася по старих щвах, але акушерка дуже швидко і практично безболісно зашила і практично на другий день я вже могла сідати хоч казали що не сідати до 2 тижнів. До слова після перших двох пологів сидіти не могла практично до місяця. А тут пару год після пологів я вже хотіла прибирати речі і сили було купа.
Загалом зробила висновок, що в чудеса треба вірити і вони обовязково трапляються. Як казала моя лікарка, що на обліку що то дійсно чудо, що Сидорчук в 17 год вечора там йшла і те що вона зробила. Ми щасливі, а це саме головне.
P.S. сподоб, що персонал в лікарні дуже привітний, медсестри дуже гарні, Шмайка-баба грім, але така її робота. От з ГВ там канєшно мрачняк конкретний Дитячі медсестри постарші, вони все знають краще лікаря і вообще вони ж з досвідом. Добре, що мене не чіпали, бо я ТЕЖ з досвідом. Але догодовують дітей сосками страшне, потім приходить цьоця розціджувати породіль бо дитина не бере груди. Печально мені було на це дивитися, що ГВ треба вигризати практично зубами...

Неля, дякую за розповідь! Ви молодці! Багато хто на вашому місці вже давно пішов би на кесарське, а ваш допис надає мамам впевненості в своїх відчуттях і силах.

P.S. Я теж в свій час була на поверсі Шмайки, то за ГВ мені нічим не мішали, може через те що моя палата була найдальше від дитячого відділення і медсестер і вони не чули як він плакав, бо молока особо не наблюдалось в мене. А як на флюрографію йшла то таки сама попередила щоб недокормлювали.

А вас до речі на флюрографію водили чи як?

з флюографією в мeнe якась кара
Я думала відмовлятися, алe вирішила робити, бо чоловік працював нe в найкращих умовах для здоровя і мeнe трохи цe лякало.
Нас виписували в понeділок, то відповідно породіль набралося дeсь під 15. Нас чeмно спустили ліфтом вниз а потім ми стояли бо нe було кому нас вeсти тим підвалом. В рeзультаті я щось так спішила, нe затримала дихання, то потім пeрeробляла другий раз, коли чоловік вжe чeкав мeнe на виписку добрe що всe добрe.

Неля, ти дуже молодець! А за гв, то я вже десь писала здається, як другий раз вже як я родила, десь через півтора доби після родів до мене прийшла дитяча медсестра середніх років і питалася, чи ще не прибуло в мене молоко. Я кажу, та ще нема. А вона каже, то чого ви не підгодуєте дитину? Ви що, не взяли з собою суміш?! Я би впала, якби я тоді не лежала А тоді ще в кінці додала: то вам хтось так нарадив чи ви в інтернеті такого поначитувались? Я тоді тупо проігнорувала її, розвернулась до дитини і нічого їй не сказала. Ну а що тут скажеш?!

А взагалі, бачу по своєму досвіду та досвіду знайомих, що до пологів та грудного годування треба ретельно готуватися, багато читати, ходити в школу материнства або слухати ті ж лекції десь в інтернеті. Бо хто того не робить, стає потім жертвою мамів, свекрух, сусідок, коліжанок, медичних працівників, і пологи тоді стимульовані, молока не було або воно було нежирне і т.д. І ти їм вже потім нічого не докажеш Бо і в них вже тепер той неправильний досвід, який вони поширюють далі.

nelly Але то точно Сидорчук дитинку перевернула, чи може він сам раніше то зробив, і вона лиш підтвердила?

По ходу що вона, я б вдe точно відчула цe. З часу узд пройшла лиш доба була, алe прикол в тому що я іі вдругe в житті бачила, ніяких звязків з нeю нe маю, то нe в курсі чому вона мeні таку послугу зробила.. і нe чула ранішe що комусь повeртали, а можe такою тeмою нe цікавилася..

Сидорчук перевертає дітей, це її фішка). Бо коли моя Вероніка сиділа, то вона якраз була у відпустці, а лікар, в якої я планувала народжувати, казала, що школа, що її немає, бо могла б перевернути.

Неля, така класна розповідь. Прочитала на одному диханні. То є такі лікарки які лиш лякають. Моя доня до останнього на попі сиділа, і моя дільнича мене кесарським лякала. Я була в паніці пару тижнів до пологів. Добре що її медсестра казала мені просити дитину перевернутись, а моя гінеколог казала, щоб я так не псіхувала сильно , бо все буде добре і дитина перевернеться, а якщо ні, то до кесарського можна підготуватись швидко. То доня так і сталось за пару днів і перевернулась сама, ( а може трохи з допомогою моєї гінеколога). Бо ці категоричні лікарки, дуже на нерви діють, а вагітні мами дуже вразливі.

Ой Таня ти права. Я лeжала тиждeнь з вагітними в палаті, в однієі 2пологи, в іншоі 3 і над ГВ особо ніхто нe заморачувався. Фрази типу я годувала малого 2роки а тут нe знаю чи будe молоко мeнe вводили в ступор. Вагітні 1раз в школу матeринства нe ходили і іх цe нe засмучувало. Чомусь думала, що таких фанатів ГВ більшe, а нас одиниці..

Десь читала статтю "чому я не стала консультантом по ГВ". Авторка пише, що її чуть не божевільною називали за її поради по гв, і більшості таки цієї ГВ підтримки не потрібно. Як то кажуть "хочеш слухати те, що хочеш почути".
Чесно кажучи, я вагітною двічі ходила на ті самі лекції по ГВ в школі материнства, щоб набратися якогось такого ГВ ентузіазму і впевненості в його можливості і потрібності.