Лікар мене "просив", щоб я не надумавала народжувати першого числа. :D А я, відповідно, молилась і просила своє малятко потерпіти трошки. З одного боку мені було трошки легше, бо родичі (чоловік і дві мами) навідувались щотижня по два рази, а з іншого... я просиділа в роддомі, не виходячи на вулицю, три тижні. Це, як на мене, дуже багато (якщо не порівнювати з тими, хто всю вагітність в патології лежить). Чим займалась? Молилась, читала, малювала, ходила по поверхах, щоб хоч якось розвіятись. Тиждень зі мною була одна жінка, а як вона народила, то я в палаті була одна. Новий рік зустрічала з двома медсестрами, оскільки всіх місцевих повиписували додому, а мене лишили. Я ж в Тернопіль не помчусь. :) У Новорічну ніч ми трошки подивились телевізор і я пішла спати. Але насправді я сиділа ще довго, все думала і плакала, і шкодувала про своє рішення. Умови там були дуже хороші. Я задоволена всім, тільки одне недобре: серце розривалось від того, що поруч нема абсолютно нікого рідного... та що там рідного, навіть знайомих не було. Ех!Відмітили ми Новий рік, і третього числа вночі , о 00:50 мене починає боліти низ. Я сплю, в голову приходить така думка: "Ой, знов місячні мають бути!... :( ... :shock: А потім усвідомлюю, що ніяких місячних не може бути, Я Ж ВАГІТНА!!!".
Починаю засікати час: то через кожні 10 хв, то через 7, а то через 5, потім знов 10, потім 3... підхожу до практиканта (він в ту ніч чергував), розказую ситуацію. А він каже: "я то чергового можу викликати, але по Ваших розповідях ше не варто". Сказав чекати. Чекаю. Дочекалась до того, що схватки були через кожні 3 хв. Викликали лікаря, той каже :
- Швиденько дзвоніть до свого лікаря, бо у Вас відкриття вже на 5 пальців!
:shock: ААААААААА!
Дзвоню, він приїжджає, радий неймовірно. Чи то від того, що нарешті спекається, чи то просто по-людськи :) . А я рада, бо народжую саме в тому одязі, який планувала одягнути, мені потім акушерка сказала, що в них вперше така "естетична мамочка" :oops: . До своїх не дзвоню, хай посплять ще трошки.
Пробивали міхур. І паралельно розплітали волосся, лежу і ПРОШУ їх про те, що хочу бути з "косічкою". Нічого не помогло, зробили по-своєму. "Бог їм суддя,-думаю- головне, щоб роди пройшли вдало". Народити сама не могла, прийшлось тому лікарю надавлювати на живіт, бо тужитись не було сил.
І ось, нарешті в 6:45 мого Янголятка поклали мені на живіт. Радості не було меж. Підвожу очі на стелю і подумки дякую Богу за те, що все вже закінчилось і сталось саме так, як хотіла.
Але насправді все тільки починалось, як виявилось у мене були розриви, і лікарю прийшлось зашивати мене. Богу дякувати, тільки зовнішні. Пройшла година.
Потім мене і мою Принцесу відвезли в окрему палату. Там було все, що можна хотіти. :fine:
В перший день дала малечі груди, НЕПРАВИЛЬНО ДАЛА. Нікуся моя смоктала трошки, потім спала. А медсестри то і діло "підтримували":
-Та нема у вас молока, не мучте дитину! вона голодна! Дайте їй суміші!...
Дівчата, я не витримала такого тиску. Давала суміш, але тільки пару капель і то прямо таки капала, смоктати з пляшки не давала. Малеча причмокує молочко, а я зі сльозами на очах тримаю бутилочку і думаю: "Яка ж я ... мама! А ще в Школі материнства мені вручили диск за хорошу здачу тесту по ГВ. А тепер що?" Короче, соромно мені стало, всі почуття злились в одне. Чекала дня виписки, як Божого змилування. Думаю, от приїду в Тернопіль, піду до Іванни Євгенівни і віддам той диск, бо я не заслужено його отримала... :ugeek:
Нас виписали 6-го числа, якраз на Святвечір ми вже були вдома.
Я ніколи ще так не раділа своєму місту! :D
Вдома зі всіх боків почалась давка на мозги " дай соску", "дай суміш"....
Я незнаю, якби не сестра, то навряд чи годувала б дитину грудьми.
Крім неї мені дуже допомогли Іванна, Дашенька та Марія, за що їм велике спасибі.
Пі.Сі. Диск таки не віддала. Кому треба, можу дати подивитись. На ньому записані вправи, які потрібно виконувати під час вагітності і після пологів, щоб повернутись у форму.
