Христос народився! :ангел2: Всім привіт, от і я сюди ;-) Вже не раз чула багато позитивних відгуків про ваш форум, та й коли шось шукала, то часто мене дядько Гугл відсилав сюди :tipok:. Декого і "вживу" бачила, а тут по аватару впізнала (зокрема минулого року в жовтні у вас в холлі в "Подолянах" була зустріч слінгомам, чи щось тому подібне, а я йшла в "Сільпо" скуплятися, але як задивилася на все те дійство з танцями - співами в слінгах

:clapping2: ,то зовсім забула про час, а тут вже й чоловік дзвонить, чи все я купила :omg:. Мені сподобалась атмосфера - всі один одного знають, а хто не знає - весело знайомляться, купа дітисок ганяє, навіть склалося враження великої дружньої сімейки :family:

От там-то я і побачила таку милу жіночку, яка встигала одночасно і якісь підписи збирати, і за малим бігати

, яку і впізнала по аві , думаю, ви здогадались, про якого модератора я говорю ;-) ) І нарешті я тут, тому приймайте в свою теплу кумпашку :men:
Тепер трішки розкажу про себе : звати мене Марійка (можна просто Маша :) ), мені 22 "рочки", в мене двоє діточок, за що я дуже - дуже вдячна Господу!
Пів року тому закінчила навчання. Радію, що зараз маю змогу кожного дня бачити досягнення своїх дівчаток, зокрема меншої, так як старшу малу я народила на третьому курсі, було дууууже важко поєднувати навчання з материнством (доречі історію мене вчив чоловік "Тараньки", але ще на першому курсі. Вкотре переконуюсь, що Тернопіль - велике село - всі всіх знають

), і я змушена була залишати її на бабусю, за що їй також величезне спасибі! Їхала я рано, приїжджала пізно, тоді сідала далі за навчання.. А зранку знову виходила з дому зі сльозами на очах і з однією думкою : "Що я за мама..?", і це під крики дитини, яка в такому віці ще точно не хотіла, щоб її мама від неї кудись йшла, а хотіла бути з нею, гамати її цицю

Не хочеться аж те все згадувати, ще й молодшу малу вродила перед самим державним,- сиділа в роддомі і вчила білети, переживала, нервувалася, але відбула!
Зате зараз я знаю, що таке щастя: щастя - це коли ти зранку встаєш із розумінням того, що тобі не потрібно нікуди бігти - ні на пару, ні на залік, ні на екзамен, і кожного ранку бачити, як прокидаються твої зайчики, бачити їхні щасливі оченятка і веселі посмішки!
Не хочу, щоб ви подумали, ніби я якась там помішана на своїх дітях, чи що :grin: Ні!!! Я напевно звичайна мама, яка просто любить своїх дітей, але я точно не така, що би народила і "сплавила" своє дітьо родичам, а сама краще на роботу, чи куди, лиш би подалі від тих турбот.. Я прекрасно розумію, що рано чи пізно і мені доведеться вийти на роботу, і можливо через деякий час я сама захочу вирватись "в люди", бо це природньо, та й вічно біля дітей не будеш - вони ж дорослішають, потрібно вчитись їх помаленько відпускати, але зараз я просто "торчу" від своїх чудох, я реально ними дихаю, бо я вже знаю, що таке розлука з дитиною. Я навіть старшу малу не хочу ПОКИ ЩО в садочок віддавати, "кайфую"
