Свято Миколая, яке я не забуду

[happymami]

Згадуйте, які цікавинки ви пам*ятаєте з дитинства? Може батьки вам щороку робили незабутнє свято? А може було щось най най най заповітніше? А коли ви дізналися, що Миколай дарує подарунки через помічників-батьків? А який самий бажаний подарунок був?

Моя знайома, в якої 4-ро дітей. робила на Миколая дітям квест в пошукаї подарунка по хаті. Правда ж цікаво?
А в мене найрозкішніший подарунок був одного разу, в дитинстві, коли тато на заробітках за кордоном був. Тоді я мала з братом клюшку. коло для крутіння на талії, вперше в житті побачила справжній КІНДЕР (в моєму класі діти тільки рекламу побачили). А ще я вперше побачила шампунь Пантін-Про-ві. Пам*ятаю, як дівчата в класі приносили баночки, щоб я всім відлила потроху, бо тоді теж реклама почалася на ТБ про нього . Ну і всяких заграничних чоколядів море :zybu:

[nadia 2311]

Десь в 7 роківна Миколая дуже була хвора ( після прививки БЦЖ ускладнення. 6 раз переливання краві, кінські дози антибіотиків та ін.) , але чомусь запамятала саме цього Миколая : лялька барбі, джинсова куртка, настільна ігра Donald Duck така що фішками ходити і КУКУРУДЗЯНІ ПЛАСТІВЦІ. Смак пластівців памятаю до тепер, скільки не купляю нема таких смачних як тоді. Справді не земний смак.
А ще памятаю що кожного року ставили в дома з друзями для батьків виставу про Миколая, Антипка і ангеликів. На поверсі нас було 8 дітей так що акторів вистарчало .

[Перлинка]

Дуже просила в Миколая ковзани у 7 років ,спеціально відчинила вікно(мами вдома не було,пішла в нічну зміну на роботу,а тато в іншій кімнаті дивився телевізор) ,дуже боялась що як вікно буде закрите,то Миколай не зможе зайти.Лягла під ковдру і чекала в темноті поки не заснула.Вранці прокинулась,а Миколай нічого не приніс,ну шо ковзанів не було то 100%,може було шось солодке,тільки того вже не памятаю,а може й не було.
Я плакала кілька днів ,і Миколай передав ковзании з запізненням так сказати.

Не знаю чи батьки подумали,що я вже в курсі,що Миколай вигаданий персонаж ,а не справжній,але десь з 10 років він перестав до мене взагалі приходити.Але якось,в сьомому класі прокинулась вранці на Миколая і знайшла під подушкою фарби,пензлики,гарний дорогий годинник(як в дорослих дівчат) і повну торбу імпортних цукерок.Це все мені передав старший брат з Польщі.Я тоді якраз ходила в художню школу ,і ще памятаю що в той день приймала участь в обласній олімпіаді по географії на якій заняла пяте чи сьоме місце(вже призабула :head: , точно шо не перше) без підготовки,тобто сказали в школі підеш тоді-то туди,я й пішла,вчителька сама аж здивувалась :zybu: .

[Melisa]

А для мене - це сьогоднішнє свято. Дівчата-мамусі-форумчани (і татусі), якби ж ви тільки знали, скільки задоволення я отримала! А коли розказувала сестрі про ТАКОГО МИКОЛАЯ, то вона аж зі мною пораділа і сказала, що неодмінно зареєструється у нас, бо "в вас там весело". Класно так! І на душі тепло! Бо подарунків як таких я не отримала: доїдаю за дітьом цукерки (які їй не можна ше) і мандарини (яких вона не любить), а тут - бац!- і такий величезний сюрприз. Ой, дівчьонки, я така рада! Така рада!
Надякуватись не можу!
Якби могла, то розцілувала б отого СВОГО МИКОЛАЯ. Але хто ж він??? :head:

[Melisa]

А ще я пам"ятаю, як в класі 6-7-му я захотіла пружинку (бо тоді всі мали). І я так просила маму купити мені її на Миколая. Казала, що нічо більше не хочу, ніяких шоколадок, ніяких іграшок, лиш пружинку. Мені її так і не подарували. Під подушкою я тоді знайшла багато солодощів. Розчарувалась. Плакала. Старша сестра заспокоювала, мол, за кілька років від тої пружинки і сліду не стане, всі забудуть, нашо вона мені... А я так хотіла... То аж тепер, коли кума подарувала малій пружинку, я не можу нею натішитись. Дитині не дуже цікаво зараз, а вот мама відривається по повній. :)

[Marta]

А ми завжди дарували один одному подарунки на Миколая.

Дитинство- ми писали листи з сестрою з бажаннями, ставили на підвіконник, а вночі чекали того Миколая, в темноті, не спали, потім змучені засинали і бац- зранку подарунок! Стільки щастя! Біжиш до мами-тата, будиш їх, показуєш....))))
Згадую ще, що моя сестра одного разу клялась, що бачила Миколая з бородою))), а ще, коли ми в темноті намацали щось кругле і шарудяще, думали, що то...цибуля! Я думаю- "всьо, ми були, значить, нечемні, Миколай приніс нам цибулю!!!" Але, коли ввімкнули світло- це був Кіндер-сюрприз..))) :zybu:

Потім ми знали вже, що Миколай- то мама, але все одно писали і клали на підвіконник, і самі вже купували батькам подарунки і також клали під подушку.
Скільки сміху було то всьо покласти, коли ти, як шпіон, йдеш на носочках, щоб тільки не рипнув паркет, а сміх так і душить, короче, ми так довго то всьо клали, одного разу навіть проводили тиждень перед тим репетиції, вивчали, де саме той паркет скрипить, і ходили з закритими очима (мали ж йти в темноті), так що готувалися, як в спецназі... :tipok:

Тепер ми даруємо подарунки один одному ввечері перед Миколая, або навіть тиждень перед, це мені не подобається, і пора вже знов дарувати вночі, або хоча б зранку, бо я хочу, щоб Ліза чекала тої ночі, щоб це було для неї чудо, диво, щоб вона вірила.
Але все одно, даруємо багато і кожному, бо більше не даруємо на свята, хіба на день народження.
Мені подобається традиція подарунків на Різдво під ялинкою, проте для наших країв- це Миколая.

[мешканка]

А мені щось нічого особливого не пригадується. Оскільки так сталось, що народилась я близько до свята Миколая-то більшість гарних подарунків залишали на день народження, а на Миколая-всякі дрібнички. Та ще ті роки, які я пам"ятаю, моя сім"я жила дуже бідно от і приносив мені Миколай всякі необхідні речі, в той час, коли я мріяла про іграшки чи ще там щось. Але, все одно, завжди було приємно.:) І, навіть коли я виросла, ми продовжували дарувати один-одному подаруночки. Так робимо і по сьогодні, але вже в нашій з чоловіком сім"ї ( і ще готуємо завжди щось батькам)... Цієї ночі було так весело: чоловік серед ночі, під ліжком свого пакунка шукав ;) Так шарудів, що аж я прокинулась...не міг вже до ранку втерпіти... Таки гарно хтось був сказав, що "дорослі-це трохи постарівші діти"

[Ludmila]

З часу, коли познайомилась зі своїм чоловіком 19 грудня для мене подвійне свято, бо це не тільки Св. Миколая, а й день народження мого чоловіка, в цей день у нас завжди багато гостей, багто подарунків, шумно і весело, так і вчора було :thumbsup: Дуже люблю цей день, бо і дарую, і отримую подарунки, а ще стільки рідних людей збирається одночасно за одним столом! :)

[happymami]

Але класно. Начиталася таких історій, шо аж собі згадувала, як і ми ходили з братом навшпиньки класти подарунки батькам)) Але клали під двері їхньої кімнати :oops: .
Перлинка нагадала мені одне Миколая, коли мені теж фарби поклалаи. Але прикол не в них. А в тому, що це було моє перше Миколая того року, коли я застукала маму, яка кладе подарунки :zybu: . Але я зробила вигляд що сплю. А коли вона пішла. я обмацувала під подушкою і намагалася вгадати, що ж то. Ну на цибулю я не подумала :zybu: . В мене було шось квадратне і плоске і я не могла здогадатися шо то Але твердо рішила дивитися аж зранку. Той ік запамятався. бо то було ніби якесь випробовування сили волі, шоб не розпакувати вже. І я його витримала. Заснула з інтриганським і замріяним настроєм. А зранку побачила, що то була пачка акварелі ;-) . Інші Миколаї надто не пригадуються. Спочатку я була замала ще. Потім - нічого особливого не отримувала. Але тепер вже на дітях відриваюся ;-)

[Apolloniya]

А до мене одного року ввечері 18 грудня прийшов Миколай! З бородою, в червоному костюмі, з мішком! В дворі були припарковані сани. Мені було 8 років, я вже була впевнена, що Миколай - то батьки, а тут - на тобі! :aaaaa:
Ніколи цього не забуду! :zybu: