Marta » 20 грудня 2010, 00:45
А ми завжди дарували один одному подарунки на Миколая.
Дитинство- ми писали листи з сестрою з бажаннями, ставили на підвіконник, а вночі чекали того Миколая, в темноті, не спали, потім змучені засинали і бац- зранку подарунок! Стільки щастя! Біжиш до мами-тата, будиш їх, показуєш....))))
Згадую ще, що моя сестра одного разу клялась, що бачила Миколая з бородою))), а ще, коли ми в темноті намацали щось кругле і шарудяще, думали, що то...цибуля! Я думаю- "всьо, ми були, значить, нечемні, Миколай приніс нам цибулю!!!" Але, коли ввімкнули світло- це був Кіндер-сюрприз..))) :zybu:
Потім ми знали вже, що Миколай- то мама, але все одно писали і клали на підвіконник, і самі вже купували батькам подарунки і також клали під подушку.
Скільки сміху було то всьо покласти, коли ти, як шпіон, йдеш на носочках, щоб тільки не рипнув паркет, а сміх так і душить, короче, ми так довго то всьо клали, одного разу навіть проводили тиждень перед тим репетиції, вивчали, де саме той паркет скрипить, і ходили з закритими очима (мали ж йти в темноті), так що готувалися, як в спецназі... :tipok:
Тепер ми даруємо подарунки один одному ввечері перед Миколая, або навіть тиждень перед, це мені не подобається, і пора вже знов дарувати вночі, або хоча б зранку, бо я хочу, щоб Ліза чекала тої ночі, щоб це було для неї чудо, диво, щоб вона вірила.
Але все одно, даруємо багато і кожному, бо більше не даруємо на свята, хіба на день народження.
Мені подобається традиція подарунків на Різдво під ялинкою, проте для наших країв- це Миколая.