Nymydora написав:Я вже не говорю про те, що повинні були попередити, що в групі є особливі дітки.
Я б хотіла створити нову тему "Особливі діти, люди з особливими потребами." з цією цитатою, тому прошу модераторів (та як я не вмію), зробити нову тему у відповдному розділі.
Якось мене зачепила ця фраза. Чому треба попереджати що в групі будуть особливі діти? Що такого в тих дітях, що їх присутність треба обумовлювати? Чому наше суспільство якось так відноситься до людей з особливими потребами?
Пригадую як мені розповідала мама хлопчика з легким ДЦП. Це дитина з нормальним інтелектом, лише тріхи покручена ніжка, ручка з однієї сторони. Але він сам ходить. Сам себе обслуговує. Коли мама вперше випустила його самого на двір, то до нього підішли двоє однолідків:
-О, дивись інвалід.
- Я не інвалід.
-О, він ще й говорить!!! Давай його поб'ємо?
Мама спостерігала за цим з балкону. Крикнула, відігнала.
Другий випадок в санаторії. Хлопчик 10 років. Важкий аутизм. Посадили за стіл: хлопчик, його мама, бабуся з внуком 8 років. Аутист, нічого не робив, просто він крутився, часом робив різні фігури руками. А після сніданку, до мами хлопчика підійшла завідуюча, і попросила пересісти, бо бабця не захотіла щоб вони сиділи за їх столом.
За що????!!!! Чи він не дитина? Якби був агресивний, чи плювався, чи ще якось заважав.
Чому так важко зрозуміти, що це теж діти, теж люди? Проявити співчуття, людяність. Кожний міг би бути особливим, і власне не застрахований від цього в майбутньому. А як же мамам цих діток? Вони не тільки живуть з особливістю дитини, а ще й з відторгненням суспільства. Чи та бабця взагалі думала, наскільки боляче вона зробила тій і так нещасній мамі.