Родинний форум "Сімейка"

Галина написав: чи варто вже донечці казати, що у мами в животику росте дитинка, чи то ще рано...

Якшо чесно, я вже й не пам'ятаю коли і як росказала своїй доні про те. що вона матиме ще когось рідного...Хотілося б почути від наших вагітних мам, а ви коли і як повідомляли?

Знайшла трішки статті від тернопільського психолога. Може комусь допоможе

| +

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

Говорити безумовно варто. Чим раніше, тим краще. Давати тей об*єм інформації, який прийнятний для віку дитини. І, як на мене краще ставити дитину власне перед фактом (звичайно, освітлюючи його позитивно), без тих "хочеш братика/сестричку?" і т.і.
Давиду про лялю в животику почала розповідати приблизно на середині строку, а може раніше. Так що, коли доця народилася (йому було рік і 10 міс), то йому не було нічого в тому дивного, а більше цікаво... Памперси виносив, пелюшки подавав...
Розповідаючи про ненароджену дитинку батьки можуть приготувати малюка до змін у його житті, надати певного забарвлення дитячим почуттям... Натомість, стикаючись зі звершенним фактом існування ще когось в сім*ї (особливо, це стосується перших діток), дитина не здатна сама опанувати почуття, що з*являються, а батьки часто-густо не помічають цього, заклопотані народженною малечею...

Я й не пам"ятаю коли сама почала розказувати. Зараз вже знають, часто-густо самі мені розказують, що в животику росте братик. А Христинка піднімає одяг і цьомає братика в пупець :) Розказали спочатку, як новину, типу "А ви знаєте, що у нас скоро народиться дитинка" Показували їхні фотографії, коли вони були маленькі, а ще книжечку-там ілюстрації дитини в животику. Відповідали в легкій формі по мірі поступлення запитань. Думаю, найкраще розказувати, коли вже добре помітний животик, коли дитина рухається і старші можуть це відчути.

Я пригадую. що доця щовечора казала моєму животику добраніч. То вже був як ритуал. :hhh:

Моя донечка дуже хоче братика або сестричку, часом питає: коли ти мені народиш маленьку дитинку? Я питаю: а що ти будеш з нею робити? На що вона відповідає: буду в ліжечку колисати, в калясочці возити, памперси давати. А на ручках можна буде потримати?
Я думаю, що донечка готова стати сестричкою, але поки що я її тільки готую, може коли дитя почне рухатися, то скажу що скоро в неї буде братик або сестричка.

Ага, актуально... Павлик всім теж показує, шо "Там аля тук-тук!", але як воно ше напевно не усвідомлює... :head:

шукала зображення маляти в "прозорому" животику, гарного не знайшла, мо хто має?

Я своїй донечці зразу хотіла розказати, але чекала, поки пройде хоча б перший триместр, щоб якось все стало стабільніше, а потім розказала, що в тебе буде братик чи сестричка, ми цього не знаємо, то вже як Бог нам подарує, що ляля спочатку буде дуже маленькою, а потім, як підросте, то будеш разом з нею гратися! Моя доня після того ще довший час перепитувала: в тебе є ляля в животику? Мабуть їй було важко усвідомити, не бачачи великий животик, але після того, як вона зі мною пішла на УЗД, як побачила фотку з УЗД і побачила, що животик в мами росте, то вже явно вірить і чекає! Часто цьомає мій животик, а ще частіше лягає, гладить свій животик, і каже, "Мене щось животик болить, то там ляля є, мене так сильно копає..." :grin:

Я сказала, коли стало видно добре животик.
І то якось так, що ми передивлялися з нею фото , де я була вагітна нею. Кажу "Бачиш, який в мами був великий животик?...То ти там жила, була маленька-маленька, а потім народилася. Так само тепер там живе твій братик, і скоро народиться, і буде з нами жити. " вона була дууууже довольна)))
Хотіла вже щоб народився, то я не акцентувала сильно на тому увагу, сказала, що потім народиться, бо він зараз ще дуже маленький.
Були питання потім - а де братика мама? - кажу:" Я" . А вона "Нє, то ти моя мама, а братіка хто буде мама?" Прийшлося пояснювати, що я одна мама, а вони будуть мої діти. Дітей може бути пару, а мама з татом одні, приводила приклади знайомих нам братиків-сестричок. Поняла.)

Тепер також кладе руку на живіт мій спочатку, а потім через деякий час на свій і скрикує :"О, копає мене!"))))
А в загальному, масса позитиву- і гладить, і цілує, і обнімає живіт, чекає, дуже вже хоче побачитись з братом своїм)

КОли була вагітна синочком, то цікавилася коли ж сказати донечці про поповнення в сімї
Так от радили з 3 місяця - після першого УЗД.
Побачити що все добре з маляточком та й животик вже округлюється
Мала була дуже рада
Враження як і у Мартової історії лиш позитивні
Ми і пісеньки колискові співали братику і молилися разом за нього, і назвали братика по своєму і слухали як братик берикається в животику.

Liljondr написав:Враження як і у Мартової історії лиш позитивні

А після пологів нічого не змінилося? Не було ревності чи ще чогось?