Родинний форум "Сімейка"

Трошки передісторіі )))
Як завагітніла вдруге , дуже переживала як синочок спрйме появу ще однієі дитини. То ми його морально готували: розказували що буде з братиком грати футбола, гратись машинками. Наголошувала що він буде дуже "крутий", бо в нього буде брат,бо в дворі з тими дітками якими він грається молодших братів/сестер не мають, а в нього буде і т.д.
Одним словон малий досить позитивно настроівся на братика , але коли з меншим я вже приіхала додому, то зтикнулась з іншою проблемою.

Чесно кажучи навіть не знаю як правильно реагувати Раз насварила його бо він меншого так обняв що той аж розплакався і заціловує його теж майже до сліз. Пояснюю що треба легенько його обнімати і цілувати ,бо він ще маленький , його болить і т.д
Але в мого Діми є своє поясення- "Я люблю його сильно" ( значить обнімати і цілувати теж треба скільки є сил)
Звичайно мене тішить що він не ревнує , а навпаки мені іноді навіть помагає.
Як пояснити я вже не знаю, але і сварити теж не вихід.
То як поступати правильно?

А у мене має бути різниця 1,5 року. то також переживаю, що буде ревнувати... Ми весь час говоримо, що у мами в животику живе маленька дитинка, скоро у тебе буде братик чи сестричка... Але здається, що це для нього дуже абстрактно і він поки що цього не розуміє

дякую за тему,буду читати. ми ще друге чудо не чекаємо, але думки вже в голові крутяться
До речі, а десь була тема щось типу "Чи готові ви до другої дитини?" Якщо можете дайте посилання

В нас різниця 3,1-то проблем як таких не було.Дитин вже свідоміша, ще й дівчинка,то скоро все розуміла і добре реагувала.Тепер,коли бртику 1,5 , то трохи можуть щось не поділити,вон може його відіпхти чи чогось не дати.Це нормльно.Але мені з двома ніби і легкше,як з однією.Часами тк гарно граються,що мами не треба.Зранку меншенький лізе до неї,обнімає,цьомає.Вона теж його обожнює.Як я його сварю,то ще йому додатково пояснює,що так недобре або жаліє.Нам приєно спостерігти це все збоку з чоловіком і поки дуже щасливі,що в нас вже двоє діток.В майбутньому хочемо ще

Ось ще дуже гарна стаття на цю тему

TanenRom а у вас яка різниця? І у вас дівчатка/ хлопчики?
І ще, де ви живете? Може б гуляли разом? Малята наші різницею в тиждень)))

Різниця у нас 5 років і 2 тижні. Двоє дівчаток.
yultsya ми живемо на Канаді, але коли приїжджаємо до бабусі у гості, а так живемо у Києві.

TanenRom стаття прямо про мене.Шкода що я тоді тоі статті не прочитала. Як згадаю себе в перші тижні -місяці як родився менший. Як я плакала, як мені мого Діму було,шкода. Найбільше мені розривалось серце від того, що моя дитина мені помогала деколи більше ніж дорослий( хоча не не помагав взагалі ніхто ) І не раз бувало що годинами міг сам бавитись і мене навіть не чіпати. Шкода мені було його бо як моі знайомі в яких по одній дитині водили на танці,англійську і т. д. а моя дитина сиділа вдома, перший місяць навіть в садік не ходив,бо ні завести ні забрати не було кому(роб.графік чоловіка теж не позволяв)
Зараз стараюсь йому приділяти більше часу. Вечері,як менший засне я і чоловік ще трохи малюєм,читаєм,або Діма з мужом лупляться подушками( то іх улюблене заняття )А на вихідні - то тільки його дні з татом,або мамою : ходимо в театр( то з мамою ), зараз вже і до ялинки,а ще чоловік тягає його з собою навіть коли вирішує якісь своі справи на вихідних( для нього тато то святе )
От поки так. А весні планую нарешті вже дати його на танці ,чи ще кудись

TanenRom написав:Різниця у нас 5 років і 2 тижні. Двоє дівчаток.
yultsya ми живемо на Канаді, але коли приїжджаємо до бабусі у гості, а так живемо у Києві.

Ооо, так як у нас)) 5 років і двоє дівчат)))
Може весною як будете тут, то познайомимось? А де ви зараз і де народжували?

Також статтю прочитала. Цікава. Дещо собі пригадала. Щодо почуття вини, то ніби гостро не стояло питання. Але думки, що не можу достатньо уваги приділити старшій закрадаються... Алея дуууууже стараюсь проводити з нею побільше часу.

ІРЦя, то певне гормони у вас грали і може так виявлялась післяродова депресія? Бо я теж перший тиждень проревіла тільки по другому питанню((((( І ще зараз щось незрозуміле періодами на мене находить.