Родинний форум "Сімейка"

Декому видасться дивним назва теми, але мені потрібна підтримка. Шукаю.
От сьогодні розказувала mala-karta про те, що до нас вже дзвонили з садка, тре завтра прийти, типу на збори, всяке таке. То я от їй розказую, а самій ком в горлі. Вам смішно, а мені шось не дуже. Бо я до того така геройка ходила, думаю, налаштую себе на позитив, то й з дитиною все добре буде. Бачу,як вона до дітей рветься...
Але з другого боку бачу,як вона ше не вміє себе захистити. Коли її штовхають, дьоргають, щипають. А воно дивиться тими оченятами і мовчить. А потім до мене підбігає. І я усвідомлюю, шо моєї вини тут відсотків на 70, а то й на всі 80, бо не навчила постояти за себе, бо занадто прив"язала до себе, і тепер важко відпускати її у світ.
Щось я так розкисла!..
Як пройти мамі адаптацію? :omg: Афірмації які поробити чо лі? :?
Мами, в яких вже є старші дітки, розкажіть, як ви себе налаштовували? Як заспокоїтись, щоб не передати хвилювання дитині?

по трошки, не "кидати" відразу на пів дня чи на цілий день, а на годинку-другу.
це я так міркую, бо в садок ше не давала. але раньше плакала як няньці залишала. а тепер не плачу. знач помагає.

Nelya, он як я переживала, що Ромчик не захищається, а яким забіякою став.
У вас теж все буде добре :)
І зовсім ти не прив'язала малу до себе, дитині 2 роки і то дуже навіть природньо переживати за її "вихід в світ".

Я також за свого дуже-дуже переживала.

Знаєш, що мені допомогло?
Якось пішли ми в парк, а там ті баути такі надувні, що всі діти туди хочуть. Ну і Ромчик захотів. Ясно, що спочатку я пішла з ним, трохи підтримувала. За пару хв він сказав, що буде скакати сам.
І за пару тих бабутів якось в мене все більше вселялась впевненість, що Ромчик вже досить великий хлопчисько і непогано дає собі раду.


А за захищання. Хоч більшість і за спокійне врегулювання конфліктів, я - за давання здачі. Ну навряд чи 2-3 річна дитина зможе толково пояснити, чого її не треба штурхати.

Нас вихід в світ чекає за тиждень...подивимось, як я на то відреагую-тоді й поради зможу давати, бо зі старшою доцею якось особливо не переживала та й вона ніяких підстав для того не давала

mala-karta написав:Хоч більшість і за спокійне врегулювання конфліктів, я - за давання здачі.

Ото і я вже розгубилась. Бо ж вчила казати "не штовхай (бий) мене, БУДЬ ЛАСКА" і т.п. Але бачу, шо таке на діток не діє. І видно таки тре вчити давати здачі.

Знаєш, Неля, якось так дивно, але я не пам'ятаю, шоб я так переживала за малу, коли віддавала її в садок. Або я вже забула, або дійсно в мене теж, як в Мешканки, не було причин переживати. Але блін, ні. причини були. Бо дитина була памперсна, в обід спати відмовлялася, нормально ще не говорила, їсти сама теж не надто рвалася... Ще й віддавали в групу, де було по списку 20 хлопців і 5 дівчат . В принципі, скажу тако, шо воно важко психологічно мамі. Але дивлячись на те, скільки справ може жінка зробити, поки дитина в садіку мені очі вилазили на лоба, шо я маю стільки енергії. Не скажу. шо дитина зв'язує і з нею не годен робити багато справ, але треба то переодягнути, то посадити на горщик, то нагодувати, то розчесати і оті дрібні клопоти розпорошують концентрацію. Тому я, бачачи, шо можу повноцінно працювати, тішилася тому і це мені помагало психологічно якось себе переконувати, що я вже можу обходитися без дитини ;-) . Але, скажу чесно, перші хвилини після того, коли мала входить в групу і реве там диким криком, серце вискакує з грудей і хочеться не знаю куди втекти. Але то в нас така гра на публіку була. Як тільки вона розуміла. що мене нема - диво, починала гратися і спілкуватися з дітьми. Я була в шоці спочатку, як таке може бути

До речі, ти не одна. Маю коліжанку, котра теж боїться давати малу в садок. Бо тоді нібито порветься зв'язок між дитиною і мамою, а ще - дитинка належатиме не лише мамі. Я не знаю. Може хай мені заперечать мами, котрі водять дитину в садік, але ніякий зв'язок не рветься. Навпаки, він міняється і стає сильнішим, бо коли ти дитину забираєш з садіка, вона закидає тебе питаннями, розповідями про те, шо бачила і шо робила, і хто з ким грався а хто бився. Зв'язок не може порватися ніколи. Він просто стає зрілішим. І так має бути.

Нелічка, не переживай. Тобі не обовязково водити дитину на весь день. Можна й на годинку-дві. Єдина моя порада - треба робити то регулярно. Тобто якшо водити, то водити щодня. навіть якшо мала протестує. Бо якшо раз підеш на поводу, мовляв, доця плаче то я її лишу вдома, то вона цим користуватиметься і надалі. То нам так радили педагоги і я бачу шо то дійсно дієво

Кицюнька, тримайся. Спочатку буде дійсно важко, якшо ти вже почала хвилюватися. Але не накручу себе. Просто спробуй. І будеш вже переживати, коли дійсно буде шось не так. А наразі насолоджуйся спілкуванням з доцьою і гуляйте коло садка, показуй їй щасливих діток, шоб вона не боялася садіка і не переживала

Nelya написав:

mala-karta написав:Хоч більшість і за спокійне врегулювання конфліктів, я - за давання здачі.

Ото і я вже розгубилась. Бо ж вчила казати "не штовхай (бий) мене, БУДЬ ЛАСКА" і т.п. Але бачу, шо таке на діток не діє. І видно таки тре вчити давати здачі.

не завжди. Залежить лише від колективу, в якому дитина перебуває. Якшо там, де всі штовхаються, то не переживай, вона й сама навчиться штовхатися. А якшо в колективі є ще такі дітки, які просто кажуть - не штовхай мене, то може все в них буде мирно проходити. Хоча, особисто я не знаю дітей, які би не штовхалися, відстоюючи свої права. Тобто - або віддає здачу, або біжить до виховательки чи мами жалітися. Але я це питання надто глибоко не вивчала

mala-karta написав: Хоч більшість і за спокійне врегулювання конфліктів, я - за давання здачі. Ну навряд чи 2-3 річна дитина зможе толково пояснити, чого її не треба штурхати.

а что там объяснять? НЕЛЬЗЯ толкаться (щипаться, кусаться,...) и всё! Одно слово ))
если не дошло - тогда сдачи

Shalimar я думаю, маола карта мала на увазі, що 2-3 ріфчні дитині важко пояснити іншій такій же дитині, чому вона не хоче, шоб той її штовхав. Типу "Не штовхай мене". А в другого виникає питання "Чому це?"

Нель, ти собі відразу плануй той час, який "звільниться" - подумай, куди тобі треба поїхати без дитини, які справи ти відкладала "в довгий ящик", може, якісь державні структури, тобто все те, що тобі не зручно було робити з дитиною. Тоді ти автоматично переключаєшся на інші питання і ті пару годин летять ураганом. Потім будеш вздихати, чого так мало часу)
Мені дехто каже, що з тих пір, як дитина пішла в садочок, стало дивно багато часу, нема куди його дівати. Ну не знаю... Мені все часу мало! Придумуй собі справи! Я наприклад, нарешті дуже плотно обшарила секонд, перебрала шафи, пішла до перукаря, і навіть одного разу тупо пішла в кіно! Ну дійсно, а коли то робити з дитиною?! І це не кажучи про всякі СПшні справи.
Щодо зв"язку з дитиною, то проблем тут не бачу - ще є півдня після садочку, можна весь вечір провести разом. Малий дуже за мною скучає, дорогу додму проводить в мене на руках, але зранку він знову готовий йти в садочок (якщо не встиг захворіти, звичайно).
Здачи мій теж не дає, від конфліктів просто тікає, часом і плаче. Але наразі якихось сташних проблем з цим не було - він доволі спокійно ввечері про то розповідає, без відчуття ображення