Адаптація до садочку

[ksana]

я на вихідних (буду мати трохи часу) напишу з досвіду про адаптацію дітей раннього віку (до 3-х років). це якраз є ясельна або І молодша група. скажу в двох словах, що адаптація у всіх дітей відбувається по різному. одні плачуть спочатку, коли починають відвідувати дитячий садок, інші через який час (тиждень, два чи навіть місяць). є діти, але це рідкість, що майже не плачуть. плач є захисною реакцією на зміну середовища для дитини та знаком протесту. батькам головне в цей час набратися терпіння. маленькі діти швидше адаптуються, ніж старші.

[Melisa]

А ми нині "адаптовувались" - ходили до племінника на "утрєнік" в садочок (племіннику 4). Ніка дивилась на танці-співи десь хвилин 15, потім зголодніла, в коридорі я їй дала банан, вона почала ходити з ним по садку, як в себе вдома. А як заглянула в пусту групу!.. Короче, поки дітки виступали, ми з донею розглядали:
а) де дітки вчаться та їдять;
б) де граються;
в) де сплять. При слові "сплять" доня поглянула на велику кількість застелених ліжок і промовила "Мама, цицю". "Ні, - кажу - мами в той час на роботі працюють, а дітки вже дорослі і засинають без циці." Самій смішно і водночас, страшно, бо могла неправильно висловитись, і таким чином налякати дитину (бо раз садочок, значить без мами і циці). Вообшем, прийшли додому під враженням. Казала, що їй сподобалось. І дуже не хотіла звідти їхати. Але я їй ПООБІЦЯЛА, що ми ще підемо в садочок (і подумки усміхнулась). :)

[mala-karta]

трабе нам сходити на екскурсію.
Хочу почати просто з площадки, певно, коли дітки не на прогулянці

[mala-karta]

ksana, а як можна "помогти" дитині прийти до думки, що садочок це дуже гарно і там дуже цікаво, і іграшко багато і т.д.?

[ksana]

ось кілька статей про адаптацію, я їх колись в інтернеті знайшла.

| +

З небажанням дитини відвідувати дитячий садок хоч раз у своєму житті зустрічалися всі батьки. Відвертий протест малечі, плач кожного ранку та уявна хвороба, несумісна з перебуванням у колективі, для багатьох – пройдений етап. Як допомогти адаптуватися у новому середовищі, переконати, але психологічно не зламати дитину?
Те, що дитина не завжди бажає відвідувати дитячий садок – це її природне право. І абсолютно нормальним є те, що здорове дитя не хоче йти від сім’ї, принаймні до того часу, поки не зрозуміє, що й у садочку - добре. Все залежить від того, як батьки сприймуть цей протест. Добре, якщо дитина розповість, що її не задовольняє в садку, а вони допоможуть їй адаптуватися. Набагато гірше, коли вона мовчатиме, а батьки не зрозуміють і просто примусять відвідувати садок. Як наслідок – потреби дитини залишаються невизнаними, а отже, не вирішеними.
Проблема багатьох дітей в тому, що вони бояться всього нового, не звикла бути далеко від батьків. Інколи така сімейна прив’язаність пояснюється певними вродженими психологічними особливостями. Вразливість та підвищена чутливість дітей мовою неврологів називається невропатією (підвищена нервово-рефлекторна збудливість). Психологи ж вважають, що таким чином формується невротична особистість і називають такий стан дитини підвищеною сенситивністю. У такому разі дитина все нове сприймає зі страхом і в неї спрацьовує захисна реакція – притулитися до мами та ...не йти в садок.
Буває, коли малеча не може перебувати у колективі через свої інтелектуальні чи фізичні можливості. Інфантилізмом називається стан, коли у п’ятирічної дитини сприйняття світу, як у чотирирічної. Коли виникає така фізіологічна невідповідність, батьки повинні організувати для неї інші умови навчання чи виховання.
Як допомогти дитині звикнути до нових умов, визнаючи при цьому її особистість? Спосіб, який допоможе у таких випадках, називається методом поступової адаптації та включає кілька етапів. Важливо, щоб спочатку малеча на нейтральній території (вдома чи на вулиці) познайомилася з вихователем. Наступним кроком до адаптації буде відвідування дитячого садка. Прийшовши туди як на екскурсію та отримавши якийсь подарунок, заздалегідь приготовлений батьками, дитина отримує позитивні емоції і хоче повернутися туди знову. Важливо, щоб батьки знайшли можливість залишитися на якийсь час з дитиною, послухати виховательку, позайматися з іншими дітьми чи просто погратися. При цьому варто вловити той момент, коли дитині стане дуже цікаво. Саме тоді час забирати малечу додому. Вже згодом можна залишати дитину саму на кілька годин.
Для повної її адаптації може знадобитися кілька тижнів. Поспішати тут не потрібно. Краще на тиждень пізніше, ніж на день раніше - перша заповідь у такому випадку. В разі навіть невеликого поспіху можна втратити всі попередні надбання.
В процесі адаптації важливим є ефект «любимості», тобто забезпечення такого ставлення до дитини, за якого вона відчуватиме себе потрібною. Адже кожен має потребу в тому, щоб його визнавали, сприймали таким, як він є, та зважали на його думку. Найгірше для дитини, коли її не помічають. Історично доведено, що навіть знущання над людиною шкодить їй менше, ніж байдужість.
Часто в небажанні дитини відвідувати садок батьки звинувачують вихователів. Здебільшого вихователь формує колектив, користуючись професійними знаннями. Через це важливо виявити, чому дитя не бажає ходити в садок. Причини цього можна визначити методом спостереження чи іншими (проективними) психологічними методиками. Вони розроблені вже досить давно. Бо, мабуть, немає психолога, який би не досліджував поведінку дитини. Адже корені нашої дорослої поведінки родом з дитинства. Нами також рухає егоїзм. Проте він уже усвідомлений, соціалізований та адаптований до життя. А небажання дитини відвідувати садочок – це чудовий привід для вивчення її особистості і нашої допомоги в її соціальному становленні.

| +

Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку. Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги. Отже, відбувається адаптація, і що це таке?
Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі. І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму. Діти 2—3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму.
Для емоційно нерозвинутих дітей адаптація, навпаки, відбувається легше — у них нема сформованої прихильності до матері. Що більше розвинутий емоційний зв'язок з мамою, тим важче відбуватиметься адаптація. На жаль, не всі діти можуть витримати проблеми адаптації, і це може призвести до розвитку неврозу у дитини. Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців. Вельми важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім’ї діти, особливо, ті, якими дуже опікуються, залежні від мами, ті, які звикли до постійної уваги, невпевнені в собі.
Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу; не можуть швидко одягатися, збиратися на прогулянку, їсти. А якщо вихователь не розуміє проблем такої дитини і починає заставляти дитину щось робити скоріше, то стрес виявляється ще сильніше. У результаті дитина стає заторможеною і в'ялою, безучасною.
Якщо ви помітили, що у вашої дитини є проблеми з адаптацією, зверніться до вихователя якомога раніше і запитайте, як краще допомогти дитині подолати цей адаптаційний період. Запропонуйте вихователю звернути на дитину більше уваги. Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім’ї, не спілкування батьків. Діти з таких сімей ведуть себе невпевнено, нерішуче, багато хвилюються. Якщо у дитини нервове захворювання, то віддавати її до дошкільного закладу потрібно не раніше від 3 років — дівчинку і 3,5 року — хлопчика.
Якщо єдина дитина в сім'ї часто хворіє, має страхи, то її входження в групу має бути поступовим. Спочатку її потрібно привести в дитсадок, ознайомити з груповою кімнатою, вихователем, дітьми; розглянути іграшки, викликати зацікавленість до довкілля; повернутися додому. Далі кілька днів можна приводити дитину у заклад і забирати до денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування можна збільшувати. Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, емоційні ігри, щоб дитина в закладі не почувала себе скутою, напружено, і якщо не розрядити цю напругу, вона може стати причиною розвитку неврозу.
Саме ви. батьки, маєте пам'ятати і знати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування дитини у дошкільному закладі. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме не лише імена вихователів, але познайомиться з однією чи кількома дітьми з групи ще до приходу в групу. Маленька дитина має знати, в яких випадках їй варто звертатися за допомогою до дорослого. Усі ці знання дитина може здобути, спостерігаючи за іншими дітьми під час прогулянок, а також удома, у рольових іграх з батьками.
Велике значення мають розповіді батьків про дошкільний заклад. Не можна залякувати дитину тим, що в групі щось буде не так. Так само не можна і обіцяти дитині «райського» життя в дошкільному закладі. І те, і інше однаковою мірою погано. Бо такі розповіді не відповідають дійсності, з якою дитина стикнеться в дошкільній установі. Поступово, ще до вступу до дитячого садка, дитину варто привчити до щоденних водних процедур. У період адаптації не потрібно починати загартування, а ось теплі ванночки щовечора допоможуть розслабитися та знімуть нервову напругу. Легенький масаж після ванни заспокоїть дитину перед сном.
Тривале перебування на свіжому повітрі та достатній час для самостійної рухової діяльності сприятимуть нормалізації нервово-психічного стану дитини. Батьки мають пам'ятати, що щеплення потрібно зробити заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до вступу дитини до дошкільного закладу.
Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу можна полегшити період адаптації для дитини.

[ksana]

ksana, а як можна "помогти" дитині прийти до думки, що садочок це дуже гарно і там дуже цікаво, і іграшко багато і т.д.?

mala-karta, на це питання я дам трохи пізніше відповідь. :thumbsup:

[mala-karta]

на це питання я дам трохи пізніше відповідь.

буду чекати, дякую!

[mala-karta]

ksana, і ще було б дуже цікаво почитати як готувати до того, що в садочку інші дітки можуть бути забіяками...
І як би пояснити, що в слабших таки не варто шось виривати і штовхатись?

Чи це все одно неминуче?

[Olysa]

В нас з садочком катастрофа.Не хоче йти і все.Пів зими не ходила тому що постійно хворіла.а зараз знову пішла дитина в садочок.Але крик і плач страшний.
Вона в мене дуже компанійська і балакуча дитина,но що з нею робиться в садіку не розумію.Не хоче гратися,плаче ,сидить біля виховательки і чекає поки її хтось забере додому.
Каже що один хлопчик бється.І то не те щоб я її питалася чи її бють(вона могла би сказати просто так і все)А вона сама каже,що дав кружкою по лобі(був синяк),вдарив по ножці.Говорили з вихователями,кажуть що вони такого не бачили.Просто ппц якийсь.Дитина мені каже:я не піду бо Арсен бється(((
І що робити?Вчу її давати здачі(може це і не правильно),але виходу немає.

[happymami]

Пропоную всім бамівським мамусям проходити адаптацію, ходячи з нами по Софійку в садік ;-) . Я так свого Юрчика привчила, шо він вже і прощається з вихователями і знає коли то йти треба (зранку і вечором додому), знає де садік, знає шо там хлопчики конструктором граються і шо там багато машинок ;-) . Не раз поки Софія одягається, то його не виманиш звідти ;-) . Такшо велкам в 17.15 до нас ;-)