ну от скажіть, приємно коли дитина перший раз скаже мама - до мами, а не до няні, коли перший крок зробить з мамою, коли про умпіхи маляти мама розкаже зі свого досвіду, а не переказуючи слова няні?
Мої діти розрізняли де мама ,а де няня ,і мама говорили саме мені.
Перших кроків синочка на вулиці я дійсно не бачила,але я не сентементальна,для мене важливий сам факт,що він та ходить.Кому розкаже про успіхи ?Успіхи є ,я їх також бачу,вранці їх побачила няня ,а ввечері я,чи навпаки,вони нікуди не дінуться.
про посмішки теж питання спірне. ну як ви знаєте чи ваша дитина з нею частіше сміється, може вана частіше б сміялася САМЕ З ВАМИ?
А може навпаки,звідки Ви знаєте що Ваша дитина досить часто з вами сміється,може б вона частіше посміхалась у якогось клоуна,то може Вам заради цього дитину клоуну віддати?
Ваші аргументи доходять до абсурду.
І я попросила Вас навести приклади власне чим моя дитина має від Вашої різнитись,а не яких ємоцій я недополучу ,якщо не буду завжди поряд із своєю дитиною.Повірте,всі необхідні мені емоції я отримую.
Для мене важлива загальна картина,що мої діти не замкнуті,не ущербні,не дивляться вовчим погладом(як деякі,що проводять весь час з мамми,у яких іноді від цього нерви здають),не злі,не заздрісні не затуркані .А навпаки контактні (особливо малий,бо доця принцесса,трішки манірна) вміють любити та ділитись,цікаві та веселі .
)
;) .