georginochka написав:що напевне дитина після трьох перший раз в садочок то неабияка рідкість.
Моя перший раз піде в вересні, їй буде 3 і 4. Це не рідкість - тільки з мого і сусіднього будинку ще декілька діток, яким буде вже за 3р. підуть в одну групу. Питали звісно, чому я так пізно даю, чому хоча б в 2 р. не привела (хоч записала, коли малій було 1 і 9), я кажу, бо вважала за потрібне, щоб моя дитина ще цей рік побула вдома (одна з причин - в дитини 100% був би шок - народилась сестричка, їй вже полюбе менше уваги порівняно з тим, що було, а тут ще й мама в садок тягне, хоч мені було б, звісно, легше, але я цього не хотіла).
Зараз, коли їй 3 роки, я бачу просто величеееезну різницю порівняно з роком назад - вона вже не настільки прив'язана до мене, їй вже мене стало мало - вона прагне спілкування і стосунків з іншими дітьми, готова вже мене відпустити на довший час, прагне бути більш самостійною. Я просто бачу по дитині, що це якраз той період, коли вона САМА готова перейти "на інший рівень", і я сподіваюсь, що адаптація пройде м'яко і спокійно, тим більше, я сама готова вже відпустити її у хоч маленьке, але все ж у плавання, бо розумію, що це потрібно в першу чергу їй ))
georginochka написав:і треба набиратись терпіння і готуватись до найгіршого.
Ну канєшно - сісти перед дитиною, нігті гризти, кулаки кусати, готуватись до найгіршого... Діти ж все прекрасно бачать, розуміють і відчувають, настрій батьків їм передається!!! Не потрібно нервувати, навпаки - проявити спокій, терпіння, впевненість, що все буде добре. А головне - визначити для СЕБЕ, а не для завідуючої, не для виховательки - ви готові віддати дитину в садок? Хоч ненадовго, але все ж відпустити її? Готові? Тоді вперед і з піснею ))