Чи потрібен дитячий садок дитині?

[Руженка]

Розкажу, ставлення свого чоловіка до садочків)))

ВІН ПРОТИ!!!!!!!!!! :) Бо має на це свої обгрунтовуючі фактори.
1. Дитиною толком ніхто не займається.
2. Діти переважно не люблять садочків і він би не хотів, щоб його дитина силоміць ходила в дит садок.
3. Дітьми займаються ще по савдепівській системі. Всі разом малюють, разом на горшок, разом спати - ніхто не враховує фактору як особистість.

Я наприклад за садочки, хоча з думками чоловіка в багато чому погоджуюсь. Що для мене є важливим. то це соціум, вміння спілкуватись, гратись, розуміти, що ти не один і з чимось доводиться миритись.

А ось чоловік бачить це по іншому. Каже, якщо займатись дитиною відповідально і ретельно, то така дитина всякий соціум ще й під себе під лаштує!!! Говорить про виховання лідера, а не тих, хто йде за лідером.

Важливим фактором у вихованні для нього є все дозволяти, щоб в майбутньому у вирішенні проблем у дитини(людини) не було перешкод і страху!!! Скажу відверто, що ЛОГІКА в цьому є!!!! Але на практиці дозволяти все - звичайно важко і неможливо. Мова не йде про гаряче, газову духовку і інші такі речі. Хоча я дозволяю раз торкнутись, щоб дитина зрозуміла, що це таке і чому не можна.

[happymami]

Всі разом малюють, разом на горшок, разом спати - ніхто не враховує фактору як особистість.

в нашому садку не всі разом малюють чи вчаться. якшо дитина не хоче - грається на килимку. на горшок - теж не разом бо місця б в туалеті не хватило))) а спати разом тре - то режим))) правда, не всі сплять. є діти котрі просто лежать

[mala-karta]

а я згідна з Руженкиним чоловіком.

Дитина не хоче малювати - значить гратися на килимку. Тобто, вибір - одне з двох. Дитина не може піти погуляти, не може поліпити, не може покупатись.
Тобто, таке або таке і третього не дано.

Ну, як на мене, зовсім це не стимулює розвитку поваги до себе, підвищенню самооцінки, наполегливості.
Та і самостійності не бачу. Ну, є вміння самому помалювати (бо то зараз за розкладом), самому поїсти, прибрати за собою. Ну але це більше навички самообслуговування і стандартних "малювань", "ліплень". Так, це дуже згодиться, але це ж не самостійність? В моєму розумінні, самостійність - це вміння і самому організувати, і самому зробити, і відповідати за наслідки.
Ну чесно, я не бачу вигоди в такій самостійності для садочків (чи школи навіть) - в садочку треба дивитися за цілою групою дітей, і зовсім нікому не сподобається, коли кожне буде шось своє робити.

З моєї пам'яті, все, що робилося в садочку - то для того, щоб хтось похвалив. Вихователька. І коли це все в садочку - то все дуже залежить від тієї виховательки. Ну, фактично ж, дитина практично щодня виховується тими виховательками і нянечками (їх по 2? не більше ж?) і дитина бачить все в тому світлі, в якому подасть вихователька.
Коли дитина більшість часу проводить не в садочку, то дитина має можливість ходити на всякі гуртки/секції, має можливість порівнювати різних вчителів/вихователів (я в курсі, що в садочку фізкультуру і співи проводять інші виховательки), і дитина має більше можливостей розвивати те, до чого в неї є здібності.

Я згідна з тим, що садочок - це як школа виживання.
Зара мене, звичайно, закидають тапками, але війна - це теж школа виживання.
Але це ж не означає, що її треба обов'язково проходити?

[pan_kotskyy]

повністю підтримую mala-karta.
єдине оправдання необхідності вести дитину в садочок, коли мамі треба на роботу. все. вся решта соціалізація, колективізація, ну це так звучить... уравняловка, зробим як всі, будем як всі. Розумію, що в садочку з великою кількістю дітей інакше неможливо.
І школа життя в 2-3 роки не зарано, таваріщі? Ще життя попереду, ще воно ой як повчить...
Може мені легко про то говорити так, бо маю можливість посидіти з малим вдома, а якби питання стояло, що тре, ну що ж, тоді б може думалось по інакшому... хоча в рік малого я була впевнена, що віддам в садок біля 2,5, отак змінюються думки протягом року, кардинально.
І ще дуже багато від везіння залежить, попасти до вихователя по покликанню, так як і до лікаря, і до вчителя...

[mala-karta]

єдине оправдання необхідності вести дитину в садочок, коли мамі треба на роботу. все.

ага, тільки здається, що просто бояться це визнати.

[Ірунця]

Я за те , щоб дитина ходила в садочок! І на це є багато причин.
Близько трьох років в дитини починається новий етап в її розвитку, в становленні їїособистості. Важливим моментом в цьому періоді є ПОТРЕБА дитини у різносторонніх відносинах з їй же подібними, тобто із дітьми такого ж віку (+/-). Ви (мами) не можете забезпечити цього дитині повноцінно. Ну хіба що дітей у вас як мінімум троє :)
Як це не банально звучить, та все таки це школа життя...
Ну і досить таки важливо - садочок є перехідним етапом до ще одного - ШКОЛИ
Я згідна із вами дівчата, що ,можливо, система виховання в наших садочках не є цілком досконалою. Що виховання в стилі колективізму - :ugeek: .Але ж є ви - мамусі, які, я впевнена, можуть забезпечити повноцінне виховання своєї дитини і поза садочком ;-) .
А у спільному малюванні/ліпленні/ще там щось я взагалі нічого поганому не бачу! Мені, наприклад, завжди веселіше і цікавіше щось робити гуртом :aaaaa:
Думаю якщо титина буде цьому противитись, ніхто й нідочого її змушувати не буде

[Ірунця]

І школа життя в 2-3 роки не зарано, таваріщі? Ще життя попереду, ще воно ой як повчить...

Зовсім не зарано, я думаю :tipok:
Все відбувається в середовищі прийнятному для дитини. Ви ж не відсилаєте дитину на безлюдний острів, де дитина вчиться добувати собі їжу, вогонь, чи щось подібне...
Життя провчить, це точно! І почнеться це провчання вже зі школи, на мою думку. Куди попаде дитина, що не пізнала свого соціального становлення в садочку, просто з-під маминого крильця :hz:

[happymami]

Я згідна з тим, що садочок - це як школа виживання.
Зара мене, звичайно, закидають тапками, але війна - це теж школа виживання.
Але це ж не означає, що її треба обов'язково проходити?

та й садок не обов'язково проходити :hhh: . Серед моїх знайомих вродіби нема ще жодної мами, котра віддала б дитину в садок, щоб життя навчити чи ще чогось ;-) . Переважно всі віддають, бо треба йти на роботу, треба відпочити трошки від дитини, треба робити хатні справи, треба ше шось. Але треба - мамі. Такшо, повторюю все вищенаписане іншими - садок потрібен не так дитині, як мамі. Якшо мама має можливість і бажання - вона соціалізуватиме і вчитиме життя дитину сама, з поміччю гуртків, сусідів, дітей на вулиці, тощо
Але, як мама, котрій треба було свого часу дитину віддати в садок і якій треба буде і іншу дитину віддавати, скажу - нічого смертельного в садку нема. Особисто я мінусів ще не знайшла для себе. Крім тих, що рано вставати треба :hhh:

[Ірунця]

В мене є можливість не йти на роботу, а побути із дитиною вдома. То ж садочок в нас виключно заради дитини.
Не впевнена, що зможу сама замінити функцію садочку :head:

[happymami]

В мене є можливість не йти на роботу, а побути із дитиною вдома. То ж садочок в нас виключно заради дитини.
Не впевнена, що зможу сама замінити функцію садочку :head:

ну це ще від мами залежить ;-) . От я теж не можу дитині замінити вихователів. По перше мені терпіння не вистарчає. А по друге - я не знаю стільки пісеньок і віршиків і взагалі такого всякого цікавого. Але якшо в атьків є гроші. то садок запросто можна замінити якимись вузькоспеціалізованими гуртками чи школами розвитку, секціями, тощо.
Ну ще бачу плюс в садіках - іграшки. Там їх дуууже багато. І от зараз, коли молодший забирає з садка старшу, то його з групи витягнути нереально. Бо там є такі машинки, яких в нас нема. Ну і крім того там колектив хлопців. як не як ;-) . Не раз вечором по пів години його віддираю від тих старших колєгів :hhh: . Вони починають гратися і дитині вже начхати, шо мама каже, шо йде без нього додому. Тобто в нас адаптація починається вже запів року до садка :hhh: