Коли вручити дитину няні?

[Naya]

Дівчата, не мішайте все докупи.
Є тема про материнські відлучки: чи може мама відлучитися на пару годин, на кого може лишити дитину, чи може тата самого послати з дитиною гуляти і т.п.
Тут спілкуємося про те, коли, в якому віці віддати дитину няні на цілий робочий день!!!

[Alisa]

Повертаючись до безпосередньо створеноъ Найєю теми - про няню для немовлят та достроковий вихід на роботу

Ось чому я проти - людина з*являється на світ абсолютно безпомічною і ця безпомічність і незахищеність компенсується материнським інстинктом :D
А який в няньки материнський інстинкт :fool3: Думаю несправедливо щодо немовлят лишати їх з чужою людиною :D

П.С. Навіть не можу уявити, щоб чужа тітка мого Іллю обіймала, підгузки йому міняла... Жуть

[Alisa]

Мені тут Ілля ще підказує, чому не можна лишати немовлях з чужою людиною :D

Ляля зригнула - мама з посмішкою витирає, це ж її рідні зриги, їй не огидно :D .
А якщо б це була не мама, а нянька, то було б фууу, кривилась би, гидилась, ще, не дай Боже, висловилась ненормативно... А дитина все це відчуває :D

[LeeLoo]

Alisa-ja takoji g dymku.......... :good:
Zovsim ne rozymijy mam-jaki zaluwajytj svojix kruxitok na 4ygux tjotj-tobto njanj........

[гра з вогнем]

коли мій Андрійко ходив до няні там часто була маленька дівчинка. Її мама привозила одночасно з нами ( до 8 ранку) і забирала напевно під вечір, оскільки ми раз відводили з 12 до 3, то дитина ше була і не збиралася додому.
Спостерігаючи з боку: мама дуже дегко віддавала цю дитину, навіть не цілувала її на прощання...поспішала. Не знаю, но мені кажеться з нянькою у дитини був міцніший зв'язок.

Іра написала, що нам скучно. Цілком погоджуюся скучно. Нам вже потрібне спілкування з іншими дітками.

Саме тому я на попередніх сторінках писала, що якщо дитина доростає до віку, коли її, в принципі, можна на цілий день залишати з іншою людиною, то дитині ця інша людина вже і не потрібна. Їй потірбні дітки, спілкування з однолітками, садочок. Тому у віці, коли я готова віддати дитину, я готова віддати її в садочок. а ні - то і сама посидіти можу :)

Зрештою мене часто дивує, як наші жінки не цінують того, що мають. Мати декрет три роки і віддавати дитя няні... У багатьох країнах про такий декрет лише мріють, тому звільняються з роботи і сидять з дітьми, а у нас... Як завжди почнуть цінувати тільки коли втратять.

[Nymydora]

Не знаю, чи бабуся може класифікуватися, як няня, але я вийшла на роботу, коли малому виповнився рочок. Зараз мене нема вдома один день з 8 до 5, і два дні з 8 до 3. В цей час малий з бабусями-дідусем. І я не вважаю, що щось пропускаю з його життя, чи що він недолюблений. Крім того, я дозволяю собі інколи затриматися на годинку, щоб сходити на каву або просто пообідати з чоловіком не вдома (ми собі навіть таку традицію завели - по понеділках обідати не вдома).
Може я погана мама, але малий не ридає, коли я йду, а дає гарно папа, тішиться, коли я приходжу і йде зразу на ручки, я бачила його перші кроки, і мама він каже мені, а не бабусям. І цицю ми гамаєм досі і будем їсти, поки молоко буде (плануєм до 2). ВОдночас я знаю, що він не буде в мене маминим синочком, бо від маленького навколо нього багато людей (правда, не чужих). Він гарно гуляє з дідом, з бабою. При тому обожнює татусика, якого бачить, на жаль, не так часто, бо татко працює допізна.
Я, коли завагітніла, всім розказувала, як то я хочу нарешті у декрет і буду там три роки безвилазно сидіти. І нічого в мене не вийшло. Я працювала вдома підчас декрету, коли малий лежав в колисочці, а мої племінниці чи моя мама біля нього сиділи (бачили би ви, як племінниці йому казки розказували, тримісячному). І відколи вийшла на роботу, я стала, по-перше, якась врівноваженіша. Ну не можу я не працювати! А по-друге, по новому оцінила щастя материнства, коли йду додому і знаю, як мене будуть зустрічати ті оченята. І набагато спокійніше ставлюся до його вибриків, бо встигла скучитись і за ними теж.
Я працюю на півставки і жодного дня не пожаліла, що вийшла так рано на роботу.
Хтось з дівчат писав, що різні є жінки і по-різному ставляться до свого материнтсва. Я вважаю, що якщо жінка має якісь амбіції і хоче самореалізуватися, то це не означає, що вона погана мама. Навряд чи замучена побутом і нервова мама, яка постійно вдома з дитиною краще, ніж спокійна, задоволена і реалізована, але якої трохи нема вдома.

АЛе при тому всьому, чужу няньку я би, без КРАЙНЬОЇ потреби, не найняла. І якби моя мама не змогла сидіти з малим, я б лишилася в декреті до 3 років. Це 100%

(Але ж яка цікава тема виявилася - просто зоряні війни якісь, а не обговорення :D :D :D )

[Перлинка]

АЛе при тому всьому, чужу няньку я би, без КРАЙНЬОЇ потреби, не найняла.

Можливо Ви собі цього не уявляєте,але чужі люди також бувають добрими,чуйними,терплячими,відповідальними,з чистим та світлим серцем,здатними щиро любити навіть чужих дітей.

Наприкад я нікого з форумчанокна очі не бачила,але деяким дівчатам,могла би довірити побути з моїми дітками.

[Nymydora]

чому ж не уявляю, уявляю навіть дуже. ;) І не бачу, зрештою, нічого катастрофічного у такій практиці.

[Перлинка]

Дівчата,от тут мені не соромились задавати такі питання
Скільки заробляю?
Чи годувала груддю?
Чи користуюсь контрацептивами?

Тепер дозволю собі запитати у вас ,особливо у моїх "затятих" оппонентів:

Ви готові мати трьох ,або більше дітей?

Ви готові з кожною дитиною сидіти по три роки по 24 години на добу,не відходячи від неї ні на хвилину?

Ви дійсно вірите,що якщо відсидитесь в декреті 6,9,12 років,то будете комусь потрібні як хороший спеціаліст?

Вам буде комфортно розпочинати карєру ,коли вам буде за 30 , з найнижчого звена .

Ви не будете себе почувати розгубленою та затурканою просидівши стільки років в декреті ?

Ви готові весь цей час зі своїми дітьми існувати лиш на допомогу держави,та зарплату батька(якщо вона незадовільна)?

Якщо навіть пристосуєтесь жити скромно,для великої сімї стане місця у двохкімнатній квартирі(це в кращому випадку,може свого житла й не бути)?

У кожної сімї крім їжі та одягу є не менш важливі потреби ,меблі,електорприлади,сантехніка,які виходять з ладу,а також непередбачувані витрати,на це стане державної допомоги?

Вашим діткам потрібен відпочинок на морі чи в горах,де на це взяти кошти?

А хотіли б показати своїм діткам світ?

Займатись у гуртакх та секція також не дешеве задоволення ,потягнете ?

Не боїтесь ,що коли діти підростуть,то стануть зневажати Вас,за те що не встигли реалізуватись?Ви то звісно розкажете,що пожертвували цим заради їх блага,але вони навряд чи будуть памятати ті трепетні хвилини раннього дитинства,якими ви так втішались.

У чоловіка також не буде претензій до вашої зовнішності,якщо ви за 6,9,12 років жодного разу не відвідаєте салон і т.д.?

Ви будете собою задоволені весь цей час ,не будете почуватись втомленою?

Думаєте комфортно бути вагітною,і при тому мати маленьких діток на руках?Токсикоз,сонливість перших три місяці,печія,біль в поясниці ,головні болі ,алергічний кашель ,Вас такі симптоми не турбували при вагітності?

Так що цінніше,народити та виростити в любові та ласці одну дитинку де їй буде максимум уваги до 3 років,чи більше діток ,де уваги буде меньше(але не меньше любові,бо вона або є або її нема ,а яку дозу на день дитина її отримує то питання другорядне,важливо те що вона знає ,що її люблять)?

Тому я не думаю,що хтось з моїх дітей колись мене дорікне ,за те що я подарувала їм життя ,навіть ,якщо на вашу думку,зараз я їм чогось не додаю.

Так я хочу мати багато дітей,але не хочу бути замордованою,затурканою,обмеженою мамусею,яка ходить по соббесах та просить матеріальної допомоги в держави.

Я хочу щоб мої діти росли самодостатніми людьми,хочу виховувати у них смак до хорошого життя,а не смирення з думкою що ми бідні,але не в грошах щастя.

[Перлинка]

чому ж не уявляю, уявляю навіть дуже. ;) І не бачу, зрештою, нічого катастрофічного у такій практиці.

Тоді я ніяк не можу зрозуміти,чому при слові няня ,як " чужа " людина у багатьох в уяві малюється якась моральна уродка,що натягує навушники,коли дитина плаче,та сидить в інтернеті,чи матюкає її коли та зригує,чи уявляються якісь волохаті брудні лапи ,яким не можна навіть дитині памперс поміняти.

Я таких людей навіть на вулиці обходжу,не те щоб пустити до себе на поріг,а тим більше до своєї дитини.