Здатність дитини до комунікаціїї закладається в немовлятському віці. І в цей час для дитини дуже важливо бути почутою. А якщо на плач дитини ніхто не відгукується - в неї закладається образа і комплекси. Можливо, з нянькою від буде фізично здоровим і доглянутим, але психічно травмованим, недолюбленим, недоніженим :D
Аліса,моє щастя ,що я не читаю багато літератури по вихованню дітей,а якщо й щось читаю,то на тому не заморочуюсь,бо маю свою думку,і знаю сама що для моїх дітей важливіше.
Тим більше ,що Ваші висновки грунтуються лиш на теорії,а мої на практиці.
Мої діти з няньками з 5-ти 6-ти місяців ,спочатку лиш на прогулянках по 4 години в день з перервою на обід.В такому віці вже можна помітити по дитині,як вона провела цей час,чи була заплакана та нещасна,чи мирно похрапувала і каталась у візочку.
Я ще встигну і кар*єру наздогнати, і грошей заробити - а немовлятство моїй дитині не повернеш.
Можу залишити дитину лише на чоловіка - бо ми обоє зацікавлені в його психічному здоров*ї.
Знаєте ,я хочу народжувати всіх своїх дітей,а не лиш обраного одного чи двох,тому по такій схемі ,у мене ніколи не буде часу ні на особисте життя,ні на карєру.
Зі мною та моїм чоловіком ніхто ніколи не панькався,не займались по різним методикам,та не водили по школах раннього розвитку,і не вчили англійської з пелюшок,але ми не виросли недорозвинутими.
Чоловіка також мама змушена була залишати з нянею,а потім з бабусею,і мене возили часто до бабусі.
Хоч бабуся ,то також не мама і не "всесвіт" для дитини.