З Артемом своїм не раз, не два говорила на тему вогню і сірників. Особливо звертала його увагу, коли був випадок, що старші хлопці розвели вогонь, до них підійшов чотирирічний малюк, а вони хлюпнули на нього з каністри чамось і дитина загорілась, обгоріла і після лікування таки померла... Говорю, перепитую чи зрозумів - вроді би розуміє. Аж повертаюсь з поліклініки - бачу дим коло підвалу, підхожу хлопці там, стоїть шина, всередині горять газети... Залила я кампотом, насварила їх, попросила, щоб їм сірники в магазині не продавали... Потім питаю Артема, чого він так зробив? "То палив Павло, а я хотів загасити і носив з пісочниці пісок..."
Вже думала, може то справа не в Павлові... Коли якось Павла не було, то бавився з старшимихлопцями, з молодшими і не було жодного збитку... Арте з тих дітей, що підпадають під вплив: з спокійними він грається спокійно, з рухливими ганяє, з збитошними... підтримує їх ініціативи.
Питання: що робити? Маринувати його цілий обід, поки спить менший, при гарній погоді в хаті (обідаємо, вложую меншого, виконуємо завдання на канікули, тоді пускаю надвір)? Заняти його надовго не можу, бо під час обіднього сну я готую вечерю... Пускати, з умовою не робити збитків і не гуляти з Павлом? Поки так і роблю... Кожних півгодини він дзвонить в домофон або приходить під балкон "відмічатись". Коли гуляємо разом, то прошу гуляти так, щоб я його бачила (навіть з Павлом). Порадьте як бути?
ніби то цукерок, то бички в кущах збирати і курити... Моя дитина була кілька раз сварена, бита за те що йде на поводу і взагалі після спілкування з нею ставала трохи неадекватна. А потім вона каже мої що чого ти з мамою гуляє, а во я сама, кажи мамі, що ти її не хочеш. І додала потім, твоя мама така злюка. (То мій чоловік почув ту розмову.)
