Родинний форум "Сімейка"

Доріс мій Артемчик до того періоду, що вилітає з-під маминого крильця до бабусі і дідуся на канікули (поки-що на вихідні)... Я б мала радіти - наполовину менше клопотів, дитина буде постійно на свіжому повітрі, зміна обстановки теж піде йому на користь, спілкування з бабусею і дідусем і т.д. Але щось якось мені незвично - за сім років ми тільки два раззи на декілька днів розлучались (коли народжувала Дениса і потім лежала з ним в лікарні), чогось дуже переживаю - мабуть я мама-квочка, що не хоче відпустити своє курчатко... Переживаю, щоб поїв-попив-не змерз-помив руки-поспав, щоб ніхто його не образив, щоб не вліз до якоїсь небезпеки... В той же час розумію, що хлопові минуло сім років, і він хоче тої свободи, йому це потрібно.

В моїх батьків своя хата, подвір"я, господарка (кури, гуси, гусенята, качки, каченята, свинка, дві собаки). Коли приїзжаємо до них, то Артем все-все допомагає дідусеві, гарно з ним себе веде (мій тато дуже добра людина), ходять в дендропарк, їздять в поле на велосипедах. Я думаю, що від нього він отримує ту чоловічу увагу, якої йому бракує від тата (чоловік після роботи - за комп або спатки :( Я тішуся, що Артем знайшов спільну мову з моїм батьком. Артем сумує, коли ми повертаємось в Тернопіль. Ініціатором поїздки був мій тато, а Артем аж підскакував від задоволення!

Можливо я переживаю, бо в свій час мене "здавали" до бабусі в село на канікули. Не можу згадати чогось поганого, але дуже пам"ятаю, що всю суботу я проводила коло хвіртки, виглядаючи батьків, і дужу-дуже сумувала, коли їм не вдавалось приїхати...

А ви їздили до бабусь-дідусів на канікули в дитинстві? Які спогади про це залишились?

Я їздила. Але не як всі нормальні діти до села, а навпаки до міста)))) Ну але то маленьке провінційне містечко з приватним подвірям і курми і свиньми)))
Спогади суперські!!!! Але навіть не хочу поки думати про те щоб залишати свою дитину в селі в батьків. я не просто мама квочка, я мама егоїстка))))

Вчора цілий день Артьомік не дзвонив, все було гуд. Але перед сном розклеївся - Хочу додому... Сьогодні прокинувся, подзвонив, каже, що все добре, немає часу розмовляти, бо йде "обходити господарку"!

nadusha ну перед сном вже просто вражень не було можливо)
А так то в селі все повно всілякого, а ще як є спільна мова з бабусями/дідусями, то рідко нудно буває!

своїм батькам я часто залишаю (не раз і не два залишала його в Бучачі а сама була в Тернополі навіть 2 тижні) а от мені свекруха недавно казала їй на тиждень привезти малого, це при тому що участі в нашому житті вона не брала ніякої, то я звісно сказала НІ, тим більше ми ще не такі дорослі .

я наразі теж мама-егоїстка і не уявляю, щоб віддала на довго дитину
з особистих спогадів, то мене раз пробували "віддати", але через три дні мого ниття забрали - мені не подобалося ніколи. а сестра з радістю залишалася то все від дитини і ід віку залежить. маємо племінників, то їх щоліта віддають на кілька тижнів - через кілька днів уже просяться домів радості від тої поїздки в х очах ще не бачила

Ну тема загалом про вік від 6-ти років))))
В мене просто на вулиці було дууже мало дітей мого +/- віку, то мені влітку було нудно трохи. А в бабусі на вулиі через хату були такі ж як я дітиська. ТО я рвалася туди)
раніше 6-ти впевнена що я ні при яких обставинах не залишу дитину невдома, бо своїх батьків я не рахую, ми з ними живемо. Так само як в тебе крапочко, ти ж дитину вдома залишала, а не відвозила "кудись"

Я теж літом завжди в селі сиділа. Мені подобалося, бо були подружки, ліс, річка. Але я вже була за 7 років точно.
А от своїх теж не уявляю, як то лишити. Моя Діанка, то навіть чути не хоче про те, щоб без мене в селі бути. Ми як кажемо збирайся, бо залишишся, то вона в секунді часу в машині сидить.
Страшно мені, що моя дитина не буде їсти (їсти для нас то як страшна кара) і її будуть годувати печеньками, ковбасками, варенням і т.п. і тішитися, що дитина поїла. Ну і вседозволеність буде то 100%, з якою потім мені боротися... Мої батьки адекватні, але такий страх в мене є...
Живності ніякої (крім сусідського кота) в селі нема, бо то в нас як дача, але нормальна, обжита. Батьки там відпустку просиджують. І дітей таких, як моя старша теж нема, то думаю їй не було б аж настільки цікаво і весело.

Нам по віку ще рано про таке думати, але свекор зі свекрухою живуть в селі, і я все ж вже встигла не раз про це подумати. Але дуже сумніваюся, що зможу і захочу віддати дитину їм надовго. І справа не в них, а просто вважаю, що дитина має виховуватись в першу чергу своїми батьками, а бабусі з дідусями то вже таке, родина так би мовити, прийти в гості, погратися і т.д. А якщо ж віддати їм дитину на довший час, то це вже означає віддати і на виховання.
Свого досвіду я в цьому плані не маю, бо мої бабусі обидві живуть в Тернополі, але навіть ночувати я до них рідко ходила. Тут писали про те, що дитина розклеїлась перед сном, так от я скільки себе пригадую в дитинстві, як тільки я ночувала десь без батьків і не вдома, то, хоч і цілий день могла спокійно гратися, а перед сном завжди ставало сумно і хотілося додому. Тут просто відчуття таке перед сном находить, якесь дуже особливе і інтимне, я б сказала, коли дуже хочеться домашнього затишку. Навіть зараз у мене таке буває, коли ночую десь не вдома, що перед сном стає сумно і хочеться додому. Напевне відчуваю певну прив"язаність до своєї кімнати і свого ліжка

Я єдиний раз залишилася в бабусі в селі. десь в класі 3 напевно. Пам"ятаю що було загалом непогано, і корову пасли, і на гуцульському весіллі були, але довго там я не пробула, бо була дуже вибаглива дитина до їжі. Знаєте як то в селі- молоко свіже, картопля, яйця. А я хотіла пельменів, цукерків і полуниць в 12 ночі, то мене бабуся сама привезла до дому, і більше я в них не залишалась надовго, максимум 1-2 дні. Свою дитину зараз ще однозначно не віддала би ні своїм ні чоловіка батькам, десь від років 6 не раніше.