Родинний форум "Сімейка"

В кожної дитини наступає такий період, що з казок вона вже виросла, а перед сном ще "вимагає" історію... Спочатку видумувала сама, але моя фантазія трохи вичерпалась...

Читали ми Сухомлинського , а недавно знайшла хороший родинний сайт, де є багато авторських оповідань для дітей

Маю до форумчанок два прохання:
1. Діліться посиланнями, текстами цікавих повчальних оповідань для діток.
2. Не можу тут скопіювати текст оповідань . Може хтось підкаже як це зробити?

гарна тема, але приховуй посилання. Ти хоч саме це оповідання?
Хто хазяїн?
Переклад з російської М. Познанська

Великого чорного собаку звали Жук. Два хлопчики, Коля й Ваня, підібрали Жука на вулиці. У нього була перебита нога. Коля й Ваня разом доглядали його, а коли Жук видужав, кожному з хлопчиків захотілося бути його хазяїном. Та хто хазяїн Жука, вони не могли вирішити, тому суперечка їхня завжди кінчалася сваркою.

Одного разу йшли вони лісом. Жук біг попереду. Хлопчики палко сперечалися.

— Собака мій! — говорив Коля. — Я перший побачив Жука і підібрав його!

— Ні, мій, — сердився Ваня. — Я перев'язав йому лапу і носив для нього ласі шматочки!

Ніхто не хотів поступитися.

— Мій! Мій! — кричали обидва.

Раптом із двору лісника вискочили дві здоровенні вівчарки. Вони кинулися на Жука і повалили його на землю. Ваня швидко видряпався на дерево й крикнув товаришеві:

— Рятуйся!

Але Коля ухопив палицю і кинувся на допомогу Жуку. Почувши галас, прибіг лісник і відігнав своїх вівчарок.

— Чий собака? — сердито запитав він.

— Мій, — сказав Коля.

Ваня мовчав.

Дякую! Хочу всі, щоб можна було роздрукувати і читати на ніч коло ліжка... Ти перекладала перекладачем чи змогла скопіювати?

та способів багато -від принт скрину екрану (тобі ж просто друкувати) до ....
ну наприкллад відкрити хтмл-код стрл U тоді пошуком знайти текс і копірнути
відправити на віртуальний друк (в хромі точно робе)
кинути сторінку через любий загружчик, наприклад даунлодмастер і скачати-тоді вона відкриється і буде текст і т.д.....

Василь Сухомлинський
Петрик, Собака й Кошеня

| +

Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить, біжить назустріч кудлатий собака.

Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилось маленьке кошеня. Воно втекло від собаки й просило Петрика: захисти мене, хлопчику, від цього страшного звіра. Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голівку і жалібно нявчить.

Петрикові стало шкода кошеняти. Він узяв його на руки і хоробро пішов собаці назустріч.

Пес зупинився, злякано глянув на Петрика і сховався у кущах.

Хто кого веде додому

| +

У дитячому садочку хлопчики-однолітки Василько і Толик. Обом по п'ять років, їхні матері працюють. Коли повертаються з роботи, заходять у дитячий садочок. Мати одягає Василька, бере його за руку й каже:

- Ходімо, Васильку, додому.

А Толик одягається сам, бере маму за руку й каже:

- Ходімте, мамо, додому.

Дорогу перемело. Є тільки вузенька стежечка серед снігових заметів.

Мати Василькова йде по снігу, а син стежечкою. Бо мама веде Василька додому.

Толик йде по снігу, а мати стежечкою. Бо Толик веде маму додому.

Минуло дванадцять років. Стали Василько й Толик сильними, стрункими, красивими юнаками.

Якось занедужала тяжко Василькова мати.

Того самого дня важко захворіла і Толикова мати.

Лікар жив у сусідньому селі за кілька кілометрів. А було це взимку, дорогу засипало снігом.

Василько вийшов за ворота, глянув на сніг та й каже:

- Хіба можна по такому снігові йти?

Постояв трохи Василько й повернувся до хати.

А Толик пішов глибоким снігом у сусіднє село й повернувся з лікарем.

Він тільки живий красивий

| +

Великий красивий метелик Махаон сів на червону квітку канни. Сів і ворушить крильцями.

До Махаона підкрався хлопчик, впіймав його. Тріпоче крильцями Махаон, але вирватися не може. Хлопчик пришпилив його великою шпилькою до паперового листка. Крильця метелика поникли.

- Чому ти перестав тріпотіти крильцями, Махаоне? – запитує хлопчик

Махаон мовчить. Хлопчик поклав листок з мертвим Махаоном на підвіконня. Через декілька днів дивиться – крильця висохли і розсипались.

- Ні, він тільки живий красивий, - сказав розчарований хлопчик. – Коли крильця його тріпочуть на квітці канни, а не на листку паперу.

Велика склянка

| +

В маленькій сільській школі – два класи. В кожному класі – двадцять п’ять учнів. На великій перерві діти приходять в шкільну їдальню пити молоко.

Куховарка бабуся Марія ставить на велику дерев’яну тарілку двадцять п’ять склянок з молоком.

На стіл кладе двадцять п’ять шматків білого хліба, намащеного маслом.

В їдальні двадцять чотири звичайних склянки, а двадцять п’ята – велика, значно більша за всі інші.

Спочатку заходить в їдальню перший клас. Діти біжать до дерев’яної тарілки. До великої склянки тягнеться декілька дитячих рук, комусь-то пощастить захопити цю склянку. Ті, кому не пощастило, заздрять щасливчику.

Бабуся Марія дивиться на дітей, хитає головою й тихо каже:

- Які невиховані діти…

Потім приходить другий клас. Діти, не поспішаючи, підходять до тарілки, беруть звичайні склянки. І на тарілці залишається велика склянка.

Бабуся Марія запитує:

- Чому ж велику склянку ніхто не бере?

А до неї підходить хто-небудь несміливий і, соромлячись, бере велику склянку.

Бабуся, лагідно усміхаючись, тихо промовляє:

- Які чемні ці діти…

Більше отут