Як я страждала в молодшій школі від тої охайності
Мені вчителька навіть рвала зошити і кидалася ними в мене, казала, що ще не бачила, щоб хтось так жахливо писав. А я мало того що лівша перевчена, то ще й дуже неуважна була і спішила завжди, і зір мала поганий, то в мене ті зошити справді були такими жахливими, і почерк нестерпний, і ще все закреслено триста раз, і клітинок/лінійок відступлено більше/менше... Як згадаю ті жахи
І було дуже обідно, що з математики завжди мала 4 за скреслення і поганий почерк, хоча все було написано добре.
А потім класу з п"ятого вже не дуже на те зважали, казали, аби було розбірливо написано та й ладно. І жити мені стало аж легше.
І я згідна з Таранькою, що це все загалом такі дурниці ті зошити, скреслення, кількість клітинок. Тільки зайве дітей травмують і принижують через це. А воно ні на що потім в житті абсолютно не впливає.
І до речі, дуже часто, діти в молодшій школі, які гарно і акуратно пишуть, потім не дуже добре вчаться вже в середніх і старших класах. Бо ті діти, які дуже розумні, в них думка як правило так швидко біжить, що вони не встигають за нею, і не можуть отак просто заспокоїтись і виводити годинами ті букви. Зрештою, їм це просто нецікаво. Моя мама вчителька і казала не раз, що у найгірших учнів, особливо в дівчат, не дуже обдарованих до науки, дуже часто такі гарні почерка, такі буквочки рівненькі, хоч на виставку бери, але толку з того.
Звісно, це не стосується всіх без винятку. Є дітки і розумні, і ще пишуть охайно й красиво.
Але про охайність і акуратність, то я б не пов"язувала це з скресленнями і виходом на поля. Неохайний зошит це зошит порваний і в жирних плямах. А скреслення і вихід за поля це взагалі просто робочі моменти. А в кого почерк поганий, то він, швидше за все, такий вже і буде на все життя. І не треба робити з того трагедій. То вже дійсно не ті часи, професії писаря вже немає