Вишиванка в школі - як символ патріотизму

[taranjka]

ще до патріотизму. не вважаю тих, хто виїхав за кордон зрадниками чи не патріотами. в кожного по своєму складається життя і не відомо, які б рішення приймав кожен з нас потрапивши в ту чи іншу ситуацію. клеймити когось бо "він там" - чергова змагайлівка (бо я ж лишився). в мене багато друзів в різних країнах, які там бо мали шанс реалізувати те, що хотіли. будучи там вони не соромляться казати звідки вони, розказувати про свою країну без відчуття сорому чи меншовартості. і звідти можуть допомогти більше, ніж би робили тут.

[Радмила]

Ще таки допишу кілька речень. Про ту ситуацію, коли бидло у вишиванці дозволило собі тріпати жінку-педагога. Так от у цієі педагога син другий рік в АТО. Працює польовим хірургом. І навідміну від вишиваного патріота, який тут має досить здоров'я, щоб тріпати жінку, а не пішов виконувати свій патріотичний обов'язок. І мабуть як мама, того хлопця вона дуже переживає за нього, але ж не сховала його, не відправила за кордон. То хто ж тут справжній патріот? Жінка, яка віддала Украіні найцініше - свого сина, чи отой чоловік , що натягнув на себе і дитину вишитий одяг і гімн на лінійці поспівав?
Ще пояснення треба?

[гра з вогнем]

taranjka,не лише ставленням до вишиванок.
але й ставленням до прапору, до гімну, до того, що уособлює це все.

так, не лише вишиванкою міряється любов до країни, але формувати ці почуття можна і варто, прищеплюючи любов до символів, в яких вона втілюється.

мене особисто дивує, коли людей нудить від вишиванок, від гімну, від того, у чому втілюється Україна. але тим не менше, вони вважають себе патріотами, бо бережуть природу.
це, як на мене трошки різні речі. хоча, напевно, невзаємовиключені.

окрім того, шанобливе ставлення до національного одягу виховують не лише у нас. у інших країнах не лише вдягають національний одяг, але пишаються цим.
це загальноприйнято виховувати любов до країни через повагу до її символів.
навіть якщо це в чомусь дивно, але так є. неможливо дитині, яка в силу віку, ще не здатна мислити абстрактними понятями, дати розуміння того, що таке патріотизм лише на словах. на допомогу приходять символи, те, що передає патріотизм наочно.
тому я вважаю, що в початковій школі, нічого поганого в тому, що кажуть вдягнути вишиванку немає. погано лиш те, як ти писала, що затягають виступи, діти нудяться, що немає асоціації з приємним.

[гра з вогнем]

Ну хіба те бидло бидлом зробила вишиванка?
Я не можу, і по великому рахунку, не хочу, оцінювати цю ситуацію, бо... бити вчительку при дітях при батьках, взагалі битися дорослим людям, я навіть уявити собі цього не можу.
Цікаво лиш, чи хтось відтягнув те бидло від жінки і чи написали на нього заяву в міліцію. Як я розумію свідків предостатньо. Чи все лиш на рівні форумних обговорень?

Час змінюватися самим і змінювати ставлення до себе та навколишніх. Не можна допускати подібних ситуацій незалежно від того, хто в чому одягнутий.

[Natalinda]

Я своє ставлення до патріотизму описала в сусідній темі точніше задала запитання на які ніхто не відповів.
І це уявлення про патріотизм склалося в мене якраз під впливом школи, під впливом вишиванки в тому числі.

І те, що я не вважаю патріотами своєї країни тих, хто виїхав за кордон, не значить, що я, вважаю патріотом себе. До тих ідеальних, сформованих в школі уявлень я теж ого-го як не дотягую)))) Та й вишиванку не ношу, що там казати, досі той рукав не вишитий

Оскільки часто присутня на різноманітних співаннях і прослуховуваннях гімну, то неодноразово думала про те, як же зробити так, щоб той гімн співався від душі, щоб аж сльози в голосі бриніли від гордості..... Якось чоловік розказував, що під час футболу як ото гімни звучать, то в багатьох командах всі як один співають і гідно стоять, а поміж наших якийсь там футболіст був, що принципово не співав. Вроді ж і право має на це, але ж і як то кажуть "за дєржаву обідно"
Напевне дійсьно треба щоб пройшло достатньо часу і отой примус через який все робиться зараз увійшов в кров

Якось собі думала про те що вишиванка для хлопчика це дешево і сердито)))) не треба голову морочити що одягнути))))) А в садочку якось навіть батьки просили виховательку зробити якесь свято в костюмах, бо на фотографіях - самі вишиванки, не відрізниш свята взагалі)))

[гра з вогнем]

Наталю, а хіба свято від свята має відрізнятися лише одягом?
От, наприклад, у нашій школі, свято можна відрізнити за атрибутикою, а не за одягом.
І це не щось супер-пупер, це просто намальований плакат з яблуком там, чи ще з чимось. З ним й фоткаються, одягнуті, переважно, хто у що гаразд

Я мабуть, не надто добре уявляю собі масштаби "вишиванкового буму". Скажімо в школі 10 свят на рік. Скажімо, серед них, свято осені, новий рік, шевченківські дні і день фізкультури. Невже на всі ці свята приходять у вишиванці? І це йде ззовні, тобто вчителька каже прийти, будемо святкувати осінь у вишиванці? Будемо займатися фізкультурою у вишиванці?
Для мене природньо б звучало прохання (не вимога, як я вже говорила) прийти у вишиванці під час шевченківських днів. На перший звоник, бо це щось таке, в моїй уяві, дуже урочисте, в цей день носять прапор, співають гімн, говорять про Україну (як я пам'ятаю), тобто вишиванка б пасувала. На Різдво, якщо таке святкується в школі.
Але на Новий рік? На день осені? Вимога школи?

Ні, такого я не розумію. Я все таки за системність. Патріотичне виховання має бути системним і послідовним.
Формуватися за допомогою правильним стимулів у потрібний час.
Я вважаю, що вишиванка є його складовою. Для мене це виглядає логічним.
Тобто в дні, коли в школі робиться акцент на Україні, її традиціях, можна заохочувати вдягнути вишиванку.
Принаймні, я не бачу підстав противитися цьому.

Водночас все повинно робитися відповідно до віку дітей та події. Тому, вимога чи навіть прохання, вдягати вишиванку на Свято осені, як на мене є недоречною. Але хто собі хоче най носить, правильно. На свято осені треба попросити вдягнути щось в кольорах осені і принести каштан, якщо по простому.

Тобто все повинно робитися поступово і так, щоб не відбити охоту та цікавість. Це таке саме завдання школи, як і навчання чи виховання.
Таранька права, що затягування свят, нудота, запаморочення на лінійках, ніяк не сприяють святковому настрою та позитивним образам.
Все має бути з розумом.

[vikilandi]

Який яскравий прояв радянського підходу до людей, які виїхали за межі України. Виїхав - зрадник? Тоді наважусь висловити свою думку з цього приводу. За роки "совєтів" живими тут лишились колоборанти, які носились із кривавими стягами, пристосуванці, яким не подобалась "власть", але щоб вижити були змушені мовчки коритись, та люди, яких морально в психушках та тюрмах знищили комуністи та які через страх фізичного знищення, страху за свої родини змушені були лишить в ССср. Якраз ми з вами є їхніми нащадками. Вільнодумну еліту українського суспільства мільйонами знищували у найрізноманітніші способи. До речі, за вишиванку також саджали і висилали. І спротив проти власних національних символів є наслідком "гарної работи" по знищенню національної ідентичності в одній великій бАТЬКІВЩИНІ, і прагнення перетворити Україну на денаціоналізовану провінцію "братнього окупанта". Українська інтелігенція покидала кордони тієї країни, де права людини були лише на папері конституції. Багато в чому теперішня Україна зобов'язана тим "предателям родіни", бо саме за вільних умов можливо було зберегти національні відмінності та дух боротьби. Повернення Церкви також стало можливим лише через те, що церковна еліта уціліла за кордоном й змогла сформувати молодих послідовників. Люди й сьогодні покидають нашу державу через ту саму окупацію. Тільки тепер нащадки комуністів продовжують свою чорну справу не шляхом прямого фізичного усунення, а через моральне знищення людей. В умовах тотальної корупції в школах та лікарнях неможливо виховати чесного громадянина. Бо якщо освіта безкоштовна, то чому предмети викладають так, щоб батьки потім наймали репетиторів, якщо медицина безкоштовна, чому люди беруть кредити щоб народити громадянина цієї держави? Хіба не корупція? І справа не в заробітній платі. А у сталій моделі, або як кажуть, через систему. Від цих постійних доїнь звісно хочеться утекти і уберегти своїх дітей від таких стандартів. І я абсолютно впевнена, що на сьогоднішній день, справжнього українського патріота легше виростити і сформувати подалі від манкуртів.

[Ameli]

Напишу я і свої 5 копійок)))
Для мене гімн від 90 років то все. і не тому що я так хочу чи ні в мене просто генетично інакше не може бути. бабця яка відсиділа в Сибірі надімною співала патріотичні, партизанські і так гімн теж. і це в мене в крові що коли співає гімн я говорити не буду і крутися. співає тоді моя душа і так я разом зі своїми бабцями і дідами які відсиділи за Україну і які так хотіли щоб їх діти і внуки, правнуки мали свою Україну.
Не люблю пафосу, не люблю коли всі кричать - а мало роблять. Але всі ми живемо хто як хоче і хто як може. І нехай в кожного в серці буде своя Україна і любов до неї. Моя меньша Боженка наділа сама вишиту сорочку і віночок і бігала по хаті і співала що вона українка!!!! Ото я вірю що її покоління не буде думати надівати вишиванку чи ні, бути присутнім коли грає гімн чи літати під небесами. До всього має прийти час і пора. І я вірю що все в нас буде добре. Тепер я частіше чесно кажучи песиміст бо такі реалії життя, але здаватися не треба. дякую. і сперечатися я не вмію

[nelly]

От нe знаю що ліпшe жити тут і всe одно нарікати,що важко іт.д. бо ж нe лeгко практично кожному другому.... чи виіхати і говорити з гордістю що я Украінeць
Eмігрантам так само нe лeгко за кордоном і там вони завжли будуть чужі ...
Я збeрігаю в цій тeмі нeйтралітeт, на мeнe нe трe наіжати, алe якби запропонували тут нам завтра виіхати з сімєю і забeзпeчeнням, то думаю 70% погодилося б...

[taranjka]

ну мене від вишиванок не нудить і не гидко, просто самі вони не викликають стільки емоцій. нудить і гидко від тих, хто вдягнув її і поводиться неадекватно. хоча це ж вони викликають і без вишиванок. просто після того як надивишся на таких людей то між вишиванкою і патріотизмом не ставиш знак рівності.
моїм дітям вишиванки подобаються, вони знають гімн, символи України, їх значення і як з ними поводитися. на лінійці в школі тих, хто під час гімну хоча б стояв було може з четвертина - решта ходили, фоткалися, сварилися (Мама3 може підтвердити). навіть не всі вчителі адекватно поводилися. моя дитина не знала, що там робиться. не знаю, як буде в нашій школі, але коли я розпитую дітей про їх свята - то всі вони їх не люблять, бо в нас це робиться для галочки, для мамі-бабці показати, але не для дітей. того ж Шевченка за 11 років школи я вже терпіти не могла, бо щороку одне й те ж - вмираючим голосом розповідають вірші.
я згідна, що дітям потрібно розказувати про державні символи, прививати повагу і любов до країни, але наразі все перетворюється на "для галочки".часто самі вчителі не роблять те, про що говорять. відповідне ставлення робиться і в дітей