Може трохи не в тему. Але це я до того, що вчителі християнської етики деколи аж дуже собі гонять. Моя мама працювала вчителькою англійської і провела з дітьми своїх класів позакласне свято Хеллоуін - з гарбузами, перевдяганнями - все традиуійно. То та вчителька, мало того, що маму мою почала привселюдно називати відьмою, то ще й дітям потім на своєму уроці розказувала, що вони тепер всі попадуть в пекло, за те, що брали участь в тому святі. А дітки були 5-6 клас, дехто з них перелякався не на жарт.
А в сестри моєї (це вже зовсім інша школа і інша вчителька) цей предмет вела по сумісництву їхня вчителька математики та класний керівник. В результаті, молилися вони вже і на уроках математики, а кабінет був весь завішаний образами. То навіть на перервах вже не можна було дітям кричати чи сміятися в тому кабінеті, бо 'ви ж майже в церкві'.
Я можу всі ці ситуації охарактеризувати тільки одним словом - маразм. А вчителям порадити полікуватися. Мені здається, що читаючи той предмет, їм потроху всім зносить дах, бо вони починають відчувати за собою якусь святість і вищість над іншими, наче їх уже причислили до святих
